Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії. 📚 - Українською

Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

346
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії." автора Анатолій Чабан. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 128
Перейти на сторінку:
хлібі.

Після Корсунь-Шевченківської операції я, як член Військової ради фронту, побував у Шполі, щоб з’ясувати потреби цього району. Тодішній перший секретар райкому партії М. Д. Бубновський розповів мені, в якому скрутному становищі знаходяться колгоспи: ось-ось треба сіяти, а не вистачає ні зерна, ні інвентаря, ні тягла. Ми передали їм кілька тисяч центнерів ячменю, вантажні автомашини і трактори з трофейного фонду.

З яким же запалом і завзяттям ставали люди до праці. Клуночки з насінням носили, мов дитину. Багато часу відтоді минуло, багато справ зроблено.

* * *

Весняне бездоріжжя досягло крайніх меж. Але даремно фашистське командування розраховувало, що це скує нашу активність. Збагачені досвідом Корсунь-Шевченківської операції, війська фронту 5 березня завдають нового удару по ворогу — на захід від Звенигородки. До 10 березня були визволені Умань, Христинівка, Тальне, Буки та багато інших населених пунктів. Станція Поташ була захоплена так несподівано для ворога, що нам дістались ешелони з новими танками для цілої бригади. Солдати й офіцери противника в одній білизні вистрибували з вагонів.

Для розвитку успіху потрібно було негайно відновити залізничну лінію Поташ-Вапнярка. Ворог повністю вивів її з ладу, підірвав рейки і шпали, пошкодив насип. Армійські спеціалісти і прибулі з ними залізничники вважали, що з крайнім напруженням сил рух по ній можливо буде розпочати тільки через кілька днів. Але ці строки нас не влаштовували. Військова рада фронту вирішила: треба знову звернутися по допомогу до населення. Зв’язуємося з Уманню, Христинівкою, рядом сіл.

Особливо запам’ятався мені багатолюдний мітинг у Христинівці. Майже чотири тисячі чоловіків одразу ж після нього відправилися на відбудовні роботи. На іншій ділянці працювало близько трьох тисяч дорослих і підлітків з вісімнадцяти ближніх сіл. У хід пішли шпали й рейки під’їзних коліс сусідніх цукрових заводів. За добу лінія була готова.

Командування фронту теж не залишилось у боргу. Дізнавшись від секретаря райкому партії Н. Ф. Зінченка та голови райвиконкому І. Й. Стафійчука про потреби району, Військова рада передала Христинівці пересувну електростанцію, понад 150 автомашин, відремонтованих польовими майстернями фронту, а також близько 5 тисяч тонн посівного зерна для колгоспів.

У такому органічному єднанні армія і народ йшли на історичні ратні та трудові звершення. 26 березня 1944 року війська 2 Українського фронту вийшли на державний кордон Батьківщини по річці Прут. Це було через два місяці після того, як почалась героїчна Корсунь-Шевченківська битва.

1968 рік.

Д. П. Іванюшин,
полковник, колишній начальник політвідділу 78 стрілецького корпусу
Запалюючий приклад комуністів

Серед багатьох частин і з’єднань Червоної армії, які в період минулої війни вкрили свої знамена немеркнучою бойовою славою, почесне місце займає 78 стрілецький корпус. У складі 1 і 2 Українських фронтів він пройшов славний шлях. Досить сказати, що особовий склад корпусу дістав чотирнадцять подяк від Верховного Головнокомандуючого. Десять солдатів, сержантів і офіцерів корпусу удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, сотні — нагороджені орденами. Командував корпусом генерал-майор Георгій Олександрович Латишев — досвідчений армійський командир, який пройшов радянську військову школу від солдата до генерала. Уже з перших боїв почала рости добра слава корпусу.

Воїнами корпусу за короткий час були визволені десятки населених пунктів, у тому числі міста Зіньків, Гадяч, Миргород, Хорол, Золотоноша та інші. У кінці року ми вийшли до Дніпра навпроти Черкас. Енергійно переслідуючи відступаючого ворога, 1239 полк під командуванням підполковника Жукова з ходу, на підручних засобах — човнах, наспіх збитих плотах, діжках, колодах — форсував Дніпро і невеликими силами захопив острови Затин, Великий, створивши плацдарм на правому березі ріки. Почалися запеклі бої на підступах до міста. 9 грудня майже дві третини його було визволено. У боях за Черкаси багато солдатів і офіцерів корпусу проявили себе як хоробрі й винахідливі воїни. Сержант Алексєєв дві доби сидів на горищі одного будинку, в якому перебували німці. За цей час він зумів передати своїм потрібні відомості. Група солдатів на чолі з лейтенантом Петровим, переодягнувшись у німецьку форму, знищила штаб батальйону і два станкових кулемети разом з обслугою. Радист рядовий Чугуєв п’ять діб працював з рацією в підвалі будинку, в якому розміщувався командир гітлерівської військової частини.

Після визволення Черкас на подвір’ї фашистської тюрми виявили понад 300 трупів розстріляних ні в чому не винних радянських людей. Серед них було немало жінок і дітей. У будинку № 238 на вулиці Шевченка знайдено 6 розстріляних дівчат-підлітків. У місто та його околиці з урочища Холодний Яр потоком рушили біженці. Їх були тисячі худих, голодних, обірваних. Побачивши радянських бійців, вони кидалися до них на шию, плакали і сміялися, цілуючи обвітрені обличчя солдатів та їх зброю.

Ці люди рятувалися в лісах від ворога, що відступав під натиском наших військ і знищував усе живе на своєму шляху. Там їх оберігали партизанські загони Дубового і Боровикова. 8 січня 1944 року ці загони вийшли в розташування з’єднань корпусу і привели з собою до 5 тисяч населення. Але в лісі ще залишалося 20-25 тисяч біженців. Наші воїни організували спеціальну операцію по їх виведенню.

20 січня 1944 року командуючий 52 армією генерал-лейтенант К.

1 ... 23 24 25 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."