Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

нам велить Скоритися безмовно вищій волі. Але що це?

З’являється дон Хуан.

Дон Хуан

О сеньйоре, Мури міста обдивлявся Нині пильно я, та раптом Вершників загін побачив Під горою. До Танжера Той загін із Феса мчався Швидко так, мов це не люди Зовсім, а пташина зграя. Їхні коні легконогі Суходолу ледь торкались: Небо і земля не знали, Чи летять вони, чи скачуть.

Дон Фернандо

Вийдемо їм навперейми: З аркебузами[26] солдати Стануть першими, за ними Вершники, закуті в лати, Розташуються, Енріке, І озброєні списами. Що ж, до бою! Як на мене, Це початок непоганий. Вище голову!

Дон Енріке

Я – брат твій, І мене зрадливість часу Не лякає, образ смерті Не страшний мені, Фернандо.

(Ідуть.)

Бріто

Я ж у польовім шпиталі Про здоров’я буду дбати. Ач, яка запекла бійка! Наші перейшли у наступ. Я видовищем цим ладен Безустанно милуватись.

Бріто зникає, чути брязкіт зброї, і з’являються дон Хуан і дон Енріке, кожен веде двобій з маврами.

Дон Енріке

Навздогін мерщій, бо маври З поля бою вже тікають.