Читати книгу - "Завдання Героїв"

Маꥳл відчував свій тріумф, його чудовий план спрацював. Нарешті два клани зблизились. Він зумів зробити те, чого не вдавалося його предкам по королівській лінії Маꥳлів: об’єднати обидві сторони Кільця, щоб зробити їх, якщо не друзями, то, принаймні, мирними сусідами. Його донька Луанда стояла попід руку зі своїм новим чоловіком, принцом МакКлаудів, і виглядала задоволеною. Його відчуття провини зменшилося. Можливо, він відіслав її далеко, але принаймні, він зробив її королевою.

Маꥳл згадував усі приготування, які передували цій події, довгі дні суперечок зі своїми радниками. Він пішов всупереч порадам усіх своїх радників в організації цього союзу. Це не був легкий мир, і з часом, коли МакКлауди повернуться на свій бік від Високих Земель, це весілля забудеться, і в один прекрасний день у них знов почнеться безлад. Він не був наївним. Але тепер, принаймні, між кланами з’явився кровний зв’язок – особливо якщо народиться дитина. І його не можна буде так просто ігнорувати. Якщо ця дитина, народжена від обох кінців Кільця, буде гарно розвиватися, одного дня вона зможе стати королем, і тоді Кільце зможе об’єднатися. Високі Землі більше не будуть межею розбрату, і об’єднане королівство процвітатиме під єдиним правлінням. Це була його мрія. Не для себе, а для своїх нащадків. Зрештою, Кільце мало бути сильним, об’єднаним, щоб захистити Каньйон, щоб боротися з ордами зовнішніх світів. Доки два клани лишались роз’єднаними, вони були слабким місцем для решти світу.

“Тост!” – вигукнув МакҐіл і підвівся.

Гомін за столами вщух, і сотні чоловіків також підвелися, тримаючи келихи.

“За весілля моєї старшої дитини! За союз між Маꥳлами та МакКлаудами! За мир в усьому Кільці!”

“Так! Так!” – звідусіль лунали схвальні вигуки. Усі випили і банкетну залу знову сповнив веселий гамір та пирування.

Маꥳл сів та оглянув кімнату, в пошуках інших своїх дітей. Годфрі сидів у компанії друзів-розбишак, пив з двох келихів одночасно, на кожному плечі в нього сиділо по дівчині. Це була, мабуть, перша подія в королівському житті, яку він відвідував з охотою. Гарет сидів занадто близько до свого коханця, Фірта, шепочучи йому щось на вушко; Маꥳл міг бачити своїм уважним поглядом, що він щось задумує. Від думки про це його почало нудити, і він відвернувся. Там, на протилежному боці кімнати, був його молодший син, Ріс – він смакував наїдки за столом зброєносців з новим хлопчиною, Тором. Тор вже був йому як син, і він був радий бачити, що його молодший зумів так швидко потоваришувати з ним.

Він пильно видивлявся молодшу доньку, Гвендолін, і нарешті знайшов її; вона сиділа осторонь, оточена своїми служницями, які хихотіли. Він прослідкував за її поглядом, і помітив, що вона дивиться на Тора. Маꥳл дивився на неї тривалий час, поки не усвідомив, що Тор їй подобається. Він не міг цього передбачити і тепер не знав, що робити. Це могло завдати клопотів. Особливо від дружини.

“Все не так, як здається”, – пролунав голос.

Маꥳл обернувся і побачив Аргона, що сидів біля нього, споглядаючи, як два клани вечеряють разом.

“Що ти думаєш стосовно всього цього?” – запитав Маꥳл. – “Чи буде мир між королівствами?”

“Мир не буває статичним” – відповів Аргон. – “Він наступає і відступає, подібно до припливів і відпливів. Те, що ви бачите – лише подоба миру. Лише одна сторона медалі. Ви хочете форсувати мир у віковічній боротьбі. Але цьому передували століття кровопролиття. Їх душі прагнуть помсти. І звичайне весілля не здатне це вгамувати”.

“Що ти хочеш цим сказати?” – запитав Маꥳл, зробивши ковток вина. Він почувався знервованим, як часто бувало, коли поряд був Аргон.

Аргон повернувся і подивився на нього поглядом такої сили, що це вселило паніку у серце Маꥳла.

“Буде війна. МакКлауди підуть у наступ. Підготуйтесь до цього. Всі гості, яких ви бачите у вашому домі, скоро з усіх сил намагатимуться розправитись з вашою сім’єю”.

Маꥳлу стало не по собі.

“Я прийняв неправильне рішення, віддавши її заміж за них?”

Аргон мовчав протягом деякого часу – доки, нарешті, не промовив: “Не обов’язково”.

Аргон відвернувся, і Маꥳл зрозумів, що він закінчив з цією темою. В нього був мільйон запитань, на які він прагнув отримати відповіді, але він знав, що радник не відповість йому, поки не буде готовим. Тож натомість, він подивився Аргонові в очі, а далі перевів погляд на Гвендолін, а потім на Тора.

“Чи бачите ви їх разом?” – раптом зацікавлено запитав Маꥳл.

“Можливо”, – відповів Аргон. – “Існує ще багато невирішених питань”.

“Ти говориш загадками”.

Аргон знизав плечима і відвернувся. Маꥳл зрозумів, що більш нічого від нього не доб’ється.

“Ти бачив, що сталося сьогодні на полі?” – поцікавився Маꥳл. – “З хлопцем?”

“Я побачив це ще до того, як воно сталось”, – відказав Аргон.

“І що ти про це думаєш? Яке джерело сили хлопця? Він такий же, як ти?”

Аргон розвернувся і пронизав Маꥳла таким поглядом, що майже змусив його відвернутися.

“Він набагато могутніший, ніж я”.

Маꥳл підвів очі, він був шокований. Він ніколи не чув, щоб Аргон так говорив.

“Більш могутній? За тебе? Як таке можливо? Ти радник Короля – немає нікого могутнішого за тебе у цих землях”.

Друїд знизав плечима.

“Сила набуває різних форм”, – сказав він. – “Хлопець має силу понад ту, яку ти можеш уявити. Силу, поза межами його розуміння. Він не має уявлення про те, хто він. Та звідки походить”.

Аргон розвернувся і пильно подивився на Маꥳла.

“Але ви знаєте”, – додав він.

Маꥳл здивовано глянув на нього.

“Знаю?” – запитав Маꥳл. – “Розкажи мені, я повинен дізнатися”.

Аргон похитав головою.

“Прислухайся до своїх відчуттів. Вони правдиві”.

“Що з ним станеться?” – запитав Маꥳл.

“Він стане великим лідером. І великим воїном. Він по праву правитиме королівствами. Набагато більшими королівствами, ніж твоє. І він буде набагато величнішим Королем ніж ти. Це його покликання”.

На мить, Маꥳл спалахнув від заздрощів. Він повернувся в бік і подивився на хлопця, який безтурботно сміявся з Рісом за столом зброєносців – незнатного походження, слабкий аутсайдер, наймолодший з групи. Він не уявляв як таке можливо. Дивлячись на нього зараз, він бачив, що хлопець ледве має право приєднатися до Легіону. На мить він задумався чи не помиляється Аргон.

Але Аргон ніколи не помилявся і не робив безпідставних заяв.

“Чому ти мені це розказуєш?” – поставив питання Маꥳл.

Радник повернувся і уважно глянув на нього.

“Тому що настав твій час підготуватися. Хлопець потребує навчання. Йому потрібно дати все найкраще. Це твоя відповідальність”.

“Моя? А як щодо його батька?”

“ А що стосовно нього?” – запитав Аргон.

Тор натужно відкрив очі. Він не розумів, де знаходиться. Хлопець лежав на підлозі в соломі. Він підняв голову, витираючи слину з рота, і тут же відчув гострий головний біль. Це був найгірший головний біль у його житті. Хлопець згадав ту ніч і королівський бенкет, смак алкоголю, коли він вперше спробував ель. Тору здалось, що кімната обертається, в роті у хлопця пересохло, і він дав собі слово, що більше ніколи не буде вживати алкоголь.

Тор подивився навколо, намагаючись зорієнтуватись. Скрізь, на купах соломи лежали тіла, кімната тремтіла від хропіння. Він повернувся в інший бік і побачив Ріса, який лежав трохи далі, теж непритомний. Хлопець зрозумів – він перебував у казармі, казармі Легіону. А навколо