Читати книгу - "Ключ від чужого замка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Тоді, Павле Степановичу, все одно Москві буде розібратися легше, ніж нам.
Рудюк зрозумів головне, про що говорив Волін: Ландстрем міг продати «дохлу кішку», і, може, саме на те й розраховану, що вона піде по дипломатичних каналах туди, в Радянський Союз, і вдарить саме в ту точку, яку запрограмував Ландстрем. І Рудюк, і Волін знали, що всяка інформація в складному механізмі міждержавних відносин може стримати одні процеси і пришвидшити інші. Волін і Рудюк — це первинний фільтр, і повинні вже в зародку передбачити чи виправити можливу похибку.
— Здаюся, Володимир Іванович, мабуть, це, справді, єдиний вихід. — Волін підвівся. — Зайду до посла, разом пошукаємо формулювання.
Того ж вечора про розмову з Ландстремом довідалася Москва.
15
Одразу ж після коктейлю Ландстрем подзвонив Марцані і вимовив лише одне слово — «так». Через чверть години шифром посольства США було передано телеграму.
«Цілком таємно. Черчіллю. Бюро заступника директора.
ЦРУ, Лепглі (штат Вірджінія), США.
Сьогодні інформація потрапила згідно з вашим планом у першу інстанцію.
Марцані.
Хельсінкі, Фінляндія».
Саме цією телеграмою розпочалася операція прикриття «Шлейф».
16
… Порушуючи тим самим правила перебування іноземців на території Радянського Союзу», — дочитав Чуйко фразу, але закривати звіт не поспішав. Серед десятків справ, які неодмінно є в підполковника державної безпеки, саме ця ось уже не перший день тримає його в напрузі. І не те, щоб якийсь надзвичайний випадок, якась екстраординарна ситуація, ні. Поведінка цих двох шведів привертала до себе увагу передусім своєю нестандартністю, алогічністю.
Помітили їх ще на кордоні. Вражала систематичність, з якою вони випробовували терпіння гідів, покоївок в готелях, міліції. Але повсякчас наближаючись до грані, що розмежовувала законне і протиправне, вони жодного разу не переступили її, балансуючи з точністю досвідченого еквілібриста. У «витівках» цих панів була зарозумілість «золотої» молоді, було зухвальство відчаюг і бретерів… Усього цього підполковник надивився, його цим не здивуєш. Вражало інше — вміння точно розраховувати дозу, вміння в критичній ситуації зупинитися, вибачитися, аби згодом вдатися до нових «атракціонів», що межують з карною відповідальністю: фарцували, але некрупно, фотографували аеропорт, але звіддалік і завжди з першим планом, заводили провокаційні розмови з нашими хлопцями і дівчатами — в матеріалах є й такі свідчення, пропонували заборонену літературу, але нікому і нічого не передавали, окрім одного швидше відразливого, аніж непристойного журнальчика.
Чого вони прагнуть? — вже вкотре намагався Чуйко знайти відповідь. Військова інформація, якщо зважити на демонстративне фотографування закритих об'єктів? Можливо, але чому це робиться так нахабно і без жодних натяків на конспірацію?
Валютні операції вони теж вели не з «тузами», котрі вже давно на прикметі в міліції, а з зеленими хлопчаками, для яких найбільше важило закордонне лахміття з «лейбою» і які ще погано зналися на доларах, фунтах і франках.
Хто ці двоє, — Чуйко глянув на списані аркуші, — Івар Ленрот та Ларс Фрісен?
Однак Чуйкові не хотілося одразу розкладати все по поличках. Він знав, що саме намагання зробити це може привести до спрощення ситуації, і потім версія, самим тобою вибудувана, тиснутиме на тебе впродовж усієї роботи. Але спокійно обміркувати не завадило. Адже поведінка шведів — факт, від якого нікуди не дінешся. Найпростіше відкинути факт, а нахабство молодиків списати на вік… Можна було б списати…
У принципі, мабуть, так і довелося б зробити, якби підполковника не бентежив спектр. Надто вже широкий діапазон нездорових інтересів двох молодиків.
Широта виключає глибину, а глибина не може існувати поряд з широтою, пригадався давно учений закон семантики. Глибина в даному випадку означала б, що ці двоє геть погрузли у злочинах. Вони ж глибини не прагнуть. Вона їм не потрібна! А може, хтось обмежує їх у діях?
Щось у поведінці шведів нагадувало підполковникові гру навиворіт, футбол у свої ворота, не шашки, а якісь піддавки. Але коли мислити шашковими категоріями, то, врешті, ті ж піддавки — теж вид спортивного, інтелектуального мистецтва. Просто правила в такій грі інші. Те, що добре в шашках, неодмінно погано в піддавках. Але для дилетанта найдивніше те — підполковник згадав свої юнацькі шашкові баталії — що в піддавки виграє знову ж таки той, хто і в шашки. Ану як оцінити вчинки двох шведів з точки зору антиконспірації? В такому разі варто віддати належне їхньому вмінню комбінувати методи і форми, виплутуватися із найскладніших ситуацій, мало не гіпнотизувати своєю вдаваною простотою і наївністю.
Отже, гра? А сенс? У будь-якій навіть найбезпораднішій грі повинен бути якийсь сенс…
Від цієї хвилини Чуйко пі на мить не забуватиме шведів, працюючи над іншими справами, які потраплятимуть йому до рук.
17
Леонідові радили йти на історичний. Може, так повелося після того, як вони хлопчаками розкопали в полі, у вибалку, кілька пластмасових медальйонів і принесли їх до школи. Власне, знахідка була не лише їхня: баба Ганя, що мешкала неподалік од старої водокачки, розказала йому та Володьці Ігнатенку, як під час війни у вибалку точилися запеклі бої. З року в рік трактор переорював землю, а медальйони вибрав тільки тепер. Було їх вісім штук, а прочитати вдалося тільки два — прізвища, імена та по батькові солдатів, котрі полягли в тих боях.
Один з загиблих був з-під Пензи, а другий з Харківщини, обоє мали по двадцять літ, і в обох ще й досі лишилися живими матері. Та про те дізналися вже потім, коли Леонід від імені школярів написав листи у військкомати, а звідти надійшли відповіді.
Але спершу разом з учителем фізкультури, колишнім фронтовиком Іваном Даниловичем, пішли вони до секретаря парткому колгоспу і показали свої знахідки, А вже другого дня відбувся
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ключ від чужого замка», після закриття браузера.