Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 126
Перейти на сторінку:
блисли,

Веселіше відітхнув,

Добру новину почув.

 

Розняв рота й дивується:

Твердий з м’яким цілується,

Антоневич і Горбаль

Аранжують руський баль.

 

Біда зразу сумна стала,

Аж зубами скреготала.

Далі каже: «Гов, га-гов!

Чи надовго ся любов?»

 

Пита русин: «А де ж Пелеш?»

Біда каже: «Що ти мелеш?

Хіба ж місце владиці

Тут при танцях, музиці?»

 

Каже русин: «Годі, Бідо!

Я до нього в хату піду!

Веди мене ід вікну,

Най на нього хоч зирну».

 

Русин в вікно зазирає,

А там Пелеш походжає

По покою, сарака,

Сам до себе балака.

 

То наголос, то знов стиха,

Мов та леді Макбетиха:

«Ось ще пляма є одна!

Тутки витер - там вона!»

 

Русина, що був несвічний,

Аж мороз пройшов трагічний.

«Чи він хворий, чи він спить?»

Біда каже: «Та-бо цить!

 

Пригадай собі помалу,

Як він в соймі сік Качалу,

А пани його, аж страх,

Цілували по руках.

 

Ось тепер ті поцілуї

[Печуть його гірш отруї,

І він спиртом заливав,

Де Тарновський цілував…»]

 

Іде русин, поплакує,

Біда при нім підскакує.

Каже русин: «Ночуймо!»

Каже Біда: «Кочуймо!»

 

Виїхали з Перемишля,

Стала Біда конець дишля;

Приїхали в густий ліс,

Ізломала Біда вісь.

 

«Гей, русине, бігай просто,

Ось тут живе жид за мостом:

Він тут держить мою часть,

Він нам зараз раду дасть».

 

Побіг русин, втепенився,

Жиду низько поклонився:

«Гей ти, Хаїм, чи чуєш,

Чим ти тутки торгуєш?»

 

«Ни,- жид каже,- чим торгую?

Я все тутки арендую:

Коршму, шлябант, баюри,

Мости, кості й фігури.

 

Чи горівки, чи підківки,

Чи парубка або дівки,

Чи козу, чи телицю,

Чи там свічку в каплицю -

 

Все у мене дістать можеш,

Як лиш гроші мені зложиш;

Коваль, стельмах, швець, кравець -

Як я скажу, все найдесь».

 

Дав наш русин, що жадали,

Зараз вісь йому зладнали;

Він хреститься та й дрижить:

«Та то дідько, а не жид!»

 

Помаленьку, покрадемки

Приїхали аж на Лемки -

Там їм була парада:

Обступила громада.

 

Лемки Біди не пізнали,

Капелюхи познімали,

Приязненько вітають,

«Відки пані?» - питають.

 

А може, ви з Америки?

Що там наші вуйки, стрики?

Що мій тато? Що мій внук?

Заробляють грошей гук?»

 

Каже Біда: «Стійте, люде!

Вже ж без Біди й там не буде.

Є там моя прислужка:

Андрухович і Грушка».

 

Приїхали до Сянока,

Там Русь тверда, як опока,

Кричить, мовби впала в дур:

«Русь от Сяна по Амур».

 

Каже русин: «Добре, братку!

Хай вам буде й по Камчатку!

Та мені здаєсь чомусь:

Якби мала наша Русь

 

Навіть двісті міліонів

Отаких, як ви, патронів,

То й тоді б з них, наконець,

Ще не був один мудрець.

 

Поки за Русь «великую»

Наші тверді викрикують,

То жиди тим часом тут

Нам з-під ніг «малую» рвуть!»

 

Іде русин чагарями.

Там вівчарі з отарами,

«Чиї вівці?» - «Газдівські».

«Чиї гори?» - «Жидівські».

 

«Колись були гори наші,

Доси́ть було сиру й паші;

Нині вівцю в гурт даєш,

Кварту сиру дістаєш».

 

Русин далі поганяє,

Він сю пісню здавна знає:

Жид, шинк, векслі - поміщик,

Хлоп, шинк, крейдка - небіжчик.

 

Приїхали аж на Турку,

Ходять бойки, як на шнурку,-

Біда з ними знайома,

Поміж ними як дома.

 

Каже Біда: «Гей, ви, бойки,

Скачіть мені полегойки!

Покажіть нам в тій хвили,

Яких штук вас навчили!»

 

«Навчили нас патріоти

Вчора шити, днесь пороти:

Вчора-м посла викляли,

Днесь наново вибрали».

 

Каже русин: «Чи здорова

Ваша рада повітова,

Та не тая торічна,

А та давня, предвічна?»

 

Кажуть бойки: «Давню раду

Засушили-м про параду,

Та й новую в тую ж мить

Здало би ся засушить».

 

Пита русин: «Є в вас школи?»

«Є, та дуже вчать поволи:

Школа в селі вже літ сто,

А письма не зна ніхто».

 

А в Хирові єзуїти

Засілися Русь ловити.

Русин живо тікає,

Біда за ним гукає:

 

«Гей, русине, не спішися,

Єзуїтам поклонися!

Вони дітей навчають,

Добра твого бажають».

 

Русин каже: «От-то й глупо!

Добра в мене й собі скупо,

А всі його бажають,

Мене голим лишають».

 

А в Самборі оказії:

Щось луснуло в гімназії.

І вилетів не гранат,

А директор-ренегат.

 

Приїхали у Дрогобич.

«Отут, Бідо, що нам зробиш?

Русин послом, бурмістром,

Гімназії міністром!»

 

Каже Біда: «Лиш помалу!

Доберу я причандалу:

Тут доносів, там винця,

Та й доїду їм кінця!»

 

З Дрогобича у Борислав

Русин Біду саму вислав.

«Іди, Бідо, не гайся,

Здоровенька вертайся!»

 

Їдуть жиди по дорозі,

Двадцять штири в однім возі,

Ще й шкапами худими -

Сіла й Біда між ними.

 

Бачив русин, як сідала,-

Три дні потім пропадала,

Аж четвертої ночи

Ледве ноги волочить.

 

Забризкана, захляпана,

Аж по вуха вталапана,

Вид подряпаний увесь,

А голодна, як пан пес.

 

Сіла мовчки, не

1 ... 23 24 25 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."