Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 126
Перейти на сторінку:
питає,

Соломаху уплітає.

Пита русин по хвили:

«Як же пані гостили?»

 

Каже Біда: «Що питаєш?

Глянь на мене, сам пізнаєш!

Сьорбала там солене,

Аж замного для мене.

 

Здохну, сли ще туди піду!

Там, небоже, біда біду

Осідлала, як коня,

Ще й бідою поганя!

 

Як я тільки там вказалась,

Між такі жидки попалась,

Що мені б ще в них вчитись,

Як над людьми глумитись.

 

Вони гар-гар: «Яка мана?

Візьмім її за гамана!»

Обіцяли три шістки,

Перебили всі кістки.

 

Там би мені й смерть негладка.

Та здибався Стефан П’ятка,

То він мені Борислав

Весь дрібненько описав.

 

Та й говорить: «Ні, небого,

Тут вже твоїх сестер много!

Тікай відси щодуху,

Щоб не було розруху!»

 

Як те слово я почула,

З Борислава дременула,

Не діждавши й заплати,-

Хай їм дідько кудлатий!»

 

А у Стриї, славнім місті,

Там русинів більш як двісті

Зібралося на віче -

Відси Біда геть втіче.

 

Каже русин: «Чекай, Бідо!

На те віче і я піду,

А ти собі лишайся,

Іди в Стриї скупайся!»

 

Пішов русин на ті збори,

Прислухуєсь - хлоп говорить

І гуде народу клич:

«То наш Берник з Лисятич».

 

Як промовив Олесницький,

А потому Могильницький,

А нарешті Давидяк,

То аж русин геть розм’як.

 

Та й міркує: «Таких нам шліть

По два, по три в кождий повіт,

То б з нас Біда не кпила,

Швидко б в’язи скрутила!»

 

В Болехові баталія,

Там Кобринська Наталія

В величезний будинок

Всіх зібрала русинок.

 

Одна варить, друга місить,

Третя хлопські діти тішить,

Ті годують маленьких,

А ті миють пеленки.

 

А Натальця з старшенькими,

Пильно держить школу з ними,

Учить хлопців і дівчат,

Як з Бідою воювать.

 

Каже русин: «Щасть вам боже!

Отсе справді діло гоже!

Вперве бачу не в жарті,

Що й попівни щось варті!»

 

Приїхали в Станіславів,

Русин Біду знов зіставив,

Поклонитись пішов сам

Желехівського кісткам.

 

По Липовій по вулиці

Іде панок, аж кулиться,

Несе пачок зо сорок

Нав’язаних до торок.

 

Іде, потом обливаєсь,

А так втішно усміхаєсь,

Що аж русин задививсь,

Йому чемно поклонивсь:

 

«Чи купецтвом, панцю, крутиш?»

Панок каже: «Я звусь Лукич.

Я не купчик, підрядчик,

Але «Зорі» впорядчик.

 

Чи бач, дядьку, як плигаю?

Все письменство я двигаю,

Драми, казки, поемки,

Віршів три оберемки.

 

Від Карпенка і Чайченка,

Подоленка, Школиченка,

Жука, Жарка і Панька,

Ще й від Кримського Хванька.

 

Від Кенира сто дві байки,

Ще й від Пчілки, Лесі, Чайки,

Зірки, Дарки, Монтаря,

Дрозда, Щогля й Комаря».

 

Каже русин: «Що за зміна?

Розмахалась Україна!»

Зняв клепаню з голови:

«Боже вас благослови!»

 

Приїхали в Коломию,

Похилила Біда шию;

Приїхали аж на міст,

Підтулила Біда хвіст

 

Та й говорить: «Слухай, брате,

Об’їдьмо те місто кляте!

Радикали тут сидять.

Вони мене із’їдять».

 

Іще Біда не скінчила,

Аж тут радикалів сила

З усіх боків, знай, летить,

Давай Біду молотить.

 

З сього боку Данилович,

А з того Гарасимович,

А з третього Трильовський

Беруть Біду на гоцки.

 

Запаринюк ззаду парить,

А Сандуляк в груди жарить,

А всі кричать укупі:

«Стовчім Біду у ступі!»

 

Тільки Павлик простяг руки:

«Не рвіть її так на штуки,

Не мордуйте захланно,

Треба з нею гуманно!»

 

Одні кричать: «Не дармуймо!»

Другі кричать: «Поміркуймо!

Живцем її візьмім враз

До музею на показ».

 

Стали вони перечитись,

Як би Біду знівечити,-

Біда ж тому вже й рада,

Як балака громада.

 

Помаленьку відітхнула

Та й русина в плечі пхнула,

Той по конях, коні вчваль -

Втекла Біда, дуже жаль!

 

В Матіївцях ще хлипала,

У Снятині вже нипала,

А як стала в Чернівцях,

То минувся її страх.

 

Русин шука́ кладо́вища,

Почтити гріб Федьковича,

Біда ж спішить у той двір,

Де русинів видно збір.

 

Там стовп стоїть чорно-жовтий,

При нім руських людей ровти:

Православні й папісти,

Прості, вчені й юристи.

 

Самі б’ються, як ворони,

Перед стовпом б’ють поклони,

А хто о стовп чолом грим! -

Копне того, що за ним.

 

Кричать, плачуть, а товпляться…

Стала Біда їх питаться:

«Чого ви так товпитесь?

Чи до стовпа молитесь?»

 

Їй говорять: «Ой, світику,

Ми робимо політику,

Покірненько, як той трусь,

Спасаємо бідну Русь».

 

Каже Біда: «Ось народні

Спасителі новомодні!

Товчіть, товчіть лобами,

Най утішусь ще вами!»

 

Довго вона там дивилась,

Як Русь чолом о стовп билась,-

Аж спотіла, зомліла,

Далі їхать веліла.

 

В Садагурі Біду знають,

Жиди її там вітають,

Цадик вийшов назустріч,

Виголосив довгу річ.

 

Хоч як Біда спішилася,

А тут на ніч лишилася;

Її цадик чтив, як міг,

Дав вечерю і нічліг.

 

Приїхали до Кіцманя,

Надибали поліц’яна:

Щось міряє, палькує,

По паперах мишкує.

 

Біда його питається,

Чим так пильно займається.

Зразу не чув нібито,

Потім буркнув

1 ... 24 25 26 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."