Читати книгу - "Муза, Мар'яна Доля"

Ви спитаєте мене, навіщо я розповідаю такі неромантичні подробиці? Адже це  мав би бути любовний роман! Де ж тут кохання, "що рухає сонце і світила"? Чи, може, оповідачка просто не вміє красиво говорити про почуття? 

Може й так. Не буду заперечувати. Просто, начитавшись багато історій про щире і віддане кохання, я продовжувала чекати саме ту людину, яка завоює моє серце, а не тільки скористається тілом.

І разом з тим я продовжувала відчувати дивну хворобливу залежність від Мельника, від його скупих похвал та компліментів. Коли він був не в гуморі, то міг поводитися зі мною холодно і карати відчуженим виглядом. Просто замовкав і вдавав, що мене не існує поруч. Я завжди відчувала в такі миті неабияку розгубленість.

"Стривайте! — хотілося вигукнути мені. — Я ж тут, я існую, і люблю вас. Чому ви мене мучите? Чому змушуєте думати, що я вже вам цілковито байдужа?"

Одного разу, коли ми  їхали на дачу, де, як завжди, мало відбутися наше побачення, я неабияк розгнівала свого коханця. А все через те, що наважилася запропонувати скористатися презервативами. Навіть, почервонівши від сорому, продемонструвала пакетик, який купила в найближчій аптеці.

— Ти думаєш, я якийсь заразний? — він повернув голову і зміряв мене таким поглядом, що мені захотілося провалитись під землю.

— Ні, зовсім ні, просто я не хотіла б… я боюся…

— Завагітніти? — він засміявся так, немов я сказала щось дуже кумедне. — Яка ж ти ще дитина, Алінко. Щоб ти хотіла знати, я завжди вмію вчасно зупинитися. Ніколи ні з ким у мене не виникало цих проблем. Донька у нас запланована, ми з дружиною здали всі аналізи, визначили найкращий час для зачаття, і тільки тоді вжили необхідних заходів. Ти знаєш, що у жінок існують безпечні і небезпечні дні? 

— Так, трохи… — я десь про це читала, але вже геть забула, як такі дні вираховувати. 

— Ну ось, візьми календарик і рахуй, це буде додатковий спосіб запобігання небажаним проблемам.

— Але нам на медицині казали, що такий метод не захищає на сто відсотків…

Мельник раптом різко натиснув на гальма, аж я злякано скрикнула, мало не вдарившись головою об скло дверцят. Добре, що була пристібнута ременем безпеки. 

— Найкращий захист — це склянка води. Знаєш такий анекдот? Коли у лікаря перепитують: "Вода? А до чи після статевого акту?"

Я зовсім розгубилася і тільки кліпала очима.

— А лікар сказав: "Не до і не після, а замість". Все, приїхали. Виходь з машини, я далі поїду сам.

— Але, Олександре Миколайовичу, тут ліс кругом. Я боюся…

— А мені все одно. Ти мені не довіряєш, то чому я маю за тебе відповідати? Вислуховувати твої дурні претензії?

У мене на очах закипіли сльози. За що він так за мною? Я ж не сказала нічого поганого. Просто хотіла бути спокійною за своє ( та й його також) майбутнє. Він би мав, навпаки, радіти, що я не будую підступних планів "залетіти" та завдяки дитині змусити його до одруження.

Він мовчав, лише барабанив пальцями по керму,  втупившись відсутнім поглядом кудись у лісові хащі на узбіччі дороги.

Я, плачучи, вийшла з машини, зачинила дверцята та попрямувала в той бік, звідки ми приїхали. 

Не знаю, скільки часу я йшла, давлячись сльозами, спотикаючись об нерівності на асфальті.

Аж раптом почула гудіння автомобільного мотору за собою, і те, що машина сповільнює рух. Мені стало дуже страшно. Я прискорила ходу, а потім побігла, задихаючись від паніки. 

Але автівка повільно їхала вслід за мною, ніби хижак, що вистежує жертву. Я озирнулася, і побачила знайоме обличчя за кермом. Виявляється, це всього лиш Мельник повернувся за мною.

— Що, трохи прогулялася, дурні думки вивітрилися з голови? — насмішливо промовив він, дивлячись на моє зарюмсане обличчя. — Сідай уже.

І відчинив дверцята.

Знаєте, якби я тоді не сіла до машини, якби після такого поводження зі мною не пробачила його і розірвала цей зв'язок, можливо, і життя моє склалося б зовсім інакше.

Але я слухняно сіла в машину, все ще схлипуючи від того страху, який тільки що пережила. Мельник дістав із "бардачка" пачку паперових носовичків і простягнув мені:

— Ну все, заспокойся, приведи себе до ладу, — скомандував він. 

Я ковтнула води з простягнутої ним пляшки, сяк-так протерла обличчя, потім заходилася переплітати косу. Але Мельник спинив мене.

Його руки почали розстібати ґудзики на моїй сукні.

— Ти така зворушлива, коли плачеш, наче маленька дівчинка, — хрипко сказав він, нахилившись до мене та цілуючи мою шию. — Треба тебе втішити, правда?

— Тут? — розгубилася я. — Але дорогою може хтось їхати.

— Байдуже, ми зараз звернемо в ліс. Ну ж, не пручайся, бо мені несила терпіти, поки доїдемо до того клятого села. Я хочу тебе тут і зараз…

Зрештою, я здалася на його милість, і він оволодів мною прямо на задньому сидінні автомобіля, і звісно ж, про засоби контрацепції я вже не наважувалася навіть згадувати. 

Потім ми поїхали на дачу, і там він відразу потягнув мене до ліжка. Я була здивована тому, наскільки він збуджений.

Зараз я розумію, що то було просто відчуття влади над іншою людиною, яке часом викликає таку шалену пристрасть. Усвідомлення того, що ти можеш зробити все з тим, хто залежний від тебе.

Але тоді я щиро вірила, що в ньому палає велике кохання до мене. 

— Я так тебе люблю, — прошепотіла я, коли він, втомлений, неначе у напівсні, лежав, притискаючи мене до себе.

— Угу, — пробурмотів він.  — От, дідько, у мене ж завтра відкрита лекція. Треба збиратися. Шкода, я б іще трохи повалявся…

Я зітхнула, підвелася з ліжка і пішла в душ. Коли милася, то поглянула на свої плечі і побачила на них синці — відбитки пальців. Коли він встиг їх мені наставити? 

То був дуже дивний день, і зараз, як згадую, то деякі його частини випадають із пам'яті, як шматочки головоломки, і годі їх зібрати в єдине ціле. Але у мене немає жодного сумніву в тому, що саме того дня я й завагітніла...