Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

              —  Все, вистачить вам знущатися з хлопця, - сказала Джуві. - Ми з Каарлою хотіли б тобі подарувати наші записи нестандартних боїв за нашою участю. Можливо, це тобі колись допоможе.

            Після отримання подарунків, люди, що зібралися, приступили, власне, до самого святкування. Вже за годину десантники не звертали уваги на решту, все ж таки п'ять літрів планетарки на той момент уже пішли, і зараз вони вже обговорювали свої питання.

           Джуві та Каарла, випивши за компанію пару тостів, залишили свято практично відразу, тому що їм треба було скласти план завтрашнього польоту в Дагсбург. А ось Арніель сиділа, заворожено тримаючись правою долонькою за праву ж щоку.

            Фіск намагався втягнути в розмову дівчину, але вона явно була десь дуже далеко у своїх думках. Так що хлопець просто насолоджувався розмовою з Маарі із частими перервами на поцілунки.

             Але довго свято тривати не могло. Все ж таки хлопці перебрали і вирішили з'ясувати, хто з них кращий за кулачний боєць. Тут вже Фіску довелося втрутитися і розтягнути в різні боки забіяк телекінезом, а потім, злегка придавивши ментально, відправити їх спати. Були б вони тверезими та ментального тиску не вистачило б для цього, але на п'яного  легкого ментально преса вистачило з головою.

              Залишившись утрьох, вони просто вирішили постежити за морськими тваринами, які намагаються прорватися через купол, що утримує воду над будівлею. Через кілька годин аграфка все ж таки прийшла до тями і, залишивши задріману парочку, вирушила до себе в кімнату.

              Хлопчик людського вигляду зробив для неї набагато більше, ніж батько. Почуття, які неусвідомлено передав їй хлопчик під час поцілунку, зламали перешкоду в її свідомості, створену колись нею самою під час полону у піратів.

             Їй потрібно було  кілька годин, щоб розібратися в собі. І Арніель була вдячна хлопчику за це. Головне, їй вдалося позбавитися страхів, які переслідували її навіть через п'ятнадцять років. І тепер вона була готова до того, щоб зробити перші кроки до самостійного життя.

             Їй слід згадати, що вона колись, ще до того, як Хуст задурив їй голову, була багатообіцяючим біохакером. Їй навіть вдалося якось із звичайної цвілі виростити смертельний для всього живого вигляд.

         Навіть їхня аграфська найсильніша  система опору біологічним небезпекам організму і то не впоралася при тестах. Тоді про її діяльність мало не дізналася служба безпеки Мінімітара. Саме через це її батькові довелося погодитись на роботу в цій корпорації, вона прикрила від інтересу СБ-шників.

       Ну що ж, настав час знову взятися за дослідження, звичайно, нічого подібного вона створювати не збиралася. Але в неї ще років двадцять тому в голові були ідеї про біологічний симбіонт з обмеженою розумністю, і вона навіть знала тепер, хто буде першим піддослідним. З посмішкою на вустах аграфка спустилася до себе в кімнату. Їй треба було отримати доступ до медичних даних хлопця. З передчуттям дівчина використала код доступу батька, який якось підглянула у його кабінеті. Їй пощастило, медична карта хлопця опинилася перед очима.

       Вранці Фіск прокинувся від того, що  хтось відлежав йому руку. Повернувшись у правий бік, хлопець побачив все ще сплячу Маарі, яка, згорнувшись у клубок, спала, використовуючи руку замість подушки.

       Вночі справді стало трохи прохолодно під куполом. Наскільки Фіск знав, температуру спеціально зменшують на десять градусів на ніч, щоби це хоч якось відповідало поверхні.  Фіску ж холодно не було, завдяки комбінезону, а ось Маарі була одягнена у звичайний цивільний комбінезон, який міг похвалитися лише системою автопідгонки в межах чотирьох розмірів, більше нічим.

          Діставши з кишені медичний сканер, який Фіск після пригод на бронетранспортері тягав усюди, хлопець перевірив свою дівчину, як він і думав, вологий прохолодний вітер зробив своє, і дівчина за ніч застудилася.  Нічого небезпечного. Навіть якщо нічого не робити, то за кілька днів застуда пройде. Але можна було зробити один укольчик, і вже за кілька хвилин дівчина буде цілком здорова.

            Замовивши у дрона доставку ліків до кімнати дівчини, Фіск вирішив не будити її, піднявши в повітря телекінезом, відніс дівчину до кімнати. На щастя, ліфт уже працював сьогодні нормально. Уклавши дівчину в ліжко і вколовши ліки, Фіск покинув її і попрямував в ангар. За планом через півгодини у них має бути виліт у Дагсбург.

          Саме на цьому місті наполягав Родріель. У цьому місті, що є регіональною столицею західноругнійського округу, були друзі аграфа, які змогли якось з ним зв'язатися і попросили про допомогу.  Так як звільнення Тритауна і зовсім було зроблено на прохання Фіска, дитини, по суті, Декс не зміг знайти причини відмовити аграфу. Отримавши дані про місто від нього, Декс присвятив кілька днів на складання планів.

          Не хотілося повторення ситуації із архами. Залишався лише один портативний купол, а без нього застосовувати щось таке потужне поблизу було б надто небезпечно. Тому слід розробити план на випадок появи архів та нових білих зіургів.

             —  Доброго ранку, голова не болить? - Знущально запитав Фіск у хлопців.

             —  Хворіла, поки не зняли блоки з нейромережі, - відповів Ван, - Так що можеш не підколювати.

             —  Хех, ну гаразд, - усміхнувся Фіск, - Ще раз дякую вам, хлопці, ручний штуін-тактик це щось.

              —  Хай служить краще тобі, - відмахнувся Ван, що засоромився. - Це Малий придумав тобі його подарувати. Говорить, мовляв, Фіск скаржився, що розрахункових потужностей нейромережі не вистачає для аналізу інформації під час об'єднання.

               —  Дякую, Пашу, - щиро подякував хлопцю Фіску.

               —  Хлопчики, чому ви все ще без скафандрів, швидко, швидко. Через десять хвилин виліт .- сказала Джуві коли  підійшла. Каарла ж попрямувала до винищувачів. Її завдання буде в разі потреби ще з чотирма пілотами прийти до них на допомогу. А поки вони чергуватимуть у винищувачах і чекатимуть на сигнал.