Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- Потім розповім, треба все зважити.

- Скажи, навіщо тобі взагалі треба було зв'язуватись із моїм батьком? Ти міг спокійно сам одержати цей контракт. Ти був би лідером у нашій країні, а про батька й не згадав би ніхто за місяць.

- Якщо я тобі скажу, то ти мені не повіриш.

- Принаймні, я спробую.

- Розумієш, отримати все й відразу нецікаво. Отримати цей контракт було надто просто для мене. Мені потрібен стимул, щоб рухатися далі. Суперництво з твоїм батьком є одним із таких стимулів. Здорова конкуренція – запорука розвитку.

- А так ти вийдеш у лідери, і до всього, мій батько тепер твій боржник.

- На мою думку, він сповна зі мною розрахувався, ти ж бачила скільки коштуєш?

- Це все цифри, а я не продаюсь. Я просто хотіла допомогти своїй сім'ї.

- Я знаю, але у будь-якому разі, ти тепер моя.

- Якщо з моїм батьком щось трапилося, то все це не матиме сенсу. - Огризаюся, намагаючись ігнорувати його останні слова, хоча, як виявилося потім, не варто було цього робити.

- Я тебе зрозумів, у моїх інтересах знайти Веніаміна Львовича. Інакше наш шлюб розпадеться так і не розпочавшись.

- Досить насміхатися. Ти щось темниш про цю ситуацію і ми обидва це знаємо.

- Я й не сміюся, та є ще один нюанс. Контракт уже підписано, а твій батько не виконує його умов через свою відсутність. І всі наслідки ляжуть на мене, як на поручителя. Мені вже дзвонив Береговий і якщо ми не знайдемо Веніаміна Львовича протягом тижня, то наслідки доведеться розгрібати нам обом.

Розмову довелося припинити оскільки ми приїхали додому. Сашко допоміг мені занести в будинок мою сумку з речами, а сам повернувся надвір. Певно, поїхав вирішувати свої справи.

Я прийняла душ і переодяглася у свіжий одяг. Нарешті зняла із себе вузьку спідницю. Загалом мені подобається офісний стиль, він дуже гарний, але часом дуже незручний. Сьогодні цілий день на ногах ще й на шпильках, тож ноги просто відвалюються. До всього у животі бурчить від голоду, що й не дивно, адже я сьогодні без обіду. Шматок торта на роботі не рахується.

Спустилася вниз із наміром щось приготувати, але застала Олександра внизу.

- Я думала ти поїхав.

- Передумав, вирішив всі термінові справи телефоном, решта зачекає до завтра.

- Ти голодний?

- Страшенно.

- Я зараз займуся вечерею.

- А ти вмієш?

- Звичайно, а що тут складного?

- Не в цьому річ, просто...

- Просто мені не належить вміти готувати. - Здогадалася що він має на увазі.

- Типу того.

- Я вмію готувати, та ще багато чого. Я сповнена талантів. - Прорекламувала себе. Так, маркетолог із мене такий собі.

- Все-все, піду переодягнуся і допоможу тобі.

- Не варто, я покличу коли вечеря буде готова.

Він пішов, а я лишилася готувати на кухні. Вирішила запекти картоплю з м'ясом у горщиках. Швидко та ситно.

Готування — це найкраще заняття, щоб відволіктися, але не цього дня. В голову, як на зло, лізуть усілякі думки. Дуже хвилююсь за тата, сподіваюся, що він живий.

На мобільний надійшло повідомлення:

- Привіт. Питання з Біглем ще не вирішила? - пише Андрій.

Зізнатися я про нього зовсім забула.

- Хто пише? - Запитав Олександр, заглядаючи в екран мобільного через плече.

Я навіть не почула, як він наблизився й підскочила від несподіванки.

- Не гарно підглядати, і читати чужі повідомлення теж не гарно.

- Я знаю, то хто такий Андрій?

- Мій знайомий.

- А хто такий Бігль? - Не вгамовується.

- Яка твоя справа? Я до тебе в телефон не лізу.

- Ти не відповіла.

- І не збираюсь.

- Не виводь мене. - Мовив загрозливим тоном.

- А ти не лізь до мене. - Продовжую стояти на своєму.

Тут він зробив неймовірні речі, перевершив сам себе в поганому сенсі. Взяв мій телефон і кинув ним об підлогу. Той розлетівся вщент, а я спостерігала за всім очманілим поглядом.

- Ти... що ти зробив? Ти хворий? - Витерла руки об фартух і йду.

Та що він взагалі про себе уявив. Забігла до кімнати й щосили гупнула дверима. Сашко влетів слідом.

- Це я хворий? Ти моя дружина. Я питаю — ти відповідаєш. Що не зрозуміло?

- Ти чуєш себе? Те, що мене видали за тебе заміж, ще не робить мене твоєю власністю. Ти мені ніхто і я не збираюся перед тобою звітувати, і відповідати на твої дурні запитання також не збираюся. Я не лізу до твоїх справ і не питаю, де ти був цілий тиждень.

- Могла б і спитати.

- Мені нецікаво, де ти був.

- То хто такий Андрій? - Та що за настирливий.