Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Своїм відходом ніби показав, що змагатися з ним — дурне діло. Хоча так навіть краще? Краще, ніж той сценарій, який уявила собі дівчина. Не можна грати з вогнем. Такі ігри ніколи не закінчуються нічим хорошим. Особливо для метеликів.

***

У ту ніч додому Настя поїхала на таксі. Олеся пропонувала підвезти, але Веселова відмовилася. Хотілося побути наодинці із собою. Посумувати, чи що…

Судячи з усього, випробування вона пройшла. У будь-якому разі, Пампушок, який прийшов після закриття, не повідомив про те, що вона звільнена. Нагадав про плани на вечір, похвалив, для чогось підморгнув і втік.

Настя кисло усміхнулася, кисло зібралася й кисло вийшла. Їй усе було кислим й гидким.

— Дала перцю, молодець, — у коридорі вона зустріла Аміну, яка, навіть перевзувшись у звичайні кросівки, вражала своєю грацією.

Настя знизила плечима, не знаючи, що відповісти. Дала. Заперечувати сенсу немає, підтверджувати теж…

— Тільки ти не перестарайся, подруго, — Аміна йшла трохи попереду, її обличчя Настя не бачила, ловила тільки інтонації. Тепер ці самі інтонації були серйозними. — Ти ж просто очками виблискуєш, а якийсь придурок може подумати, що провокуєш. Не ризикуй. Повір, наслідки тобі не сподобаються…

— Які наслідки?

— Погані, Настусю. Дуже погані.

Аміна прискорила крок, залишаючи Настю плентатись до дверей у компанії своїх думок.

Що ж. Дурепа. Тільки дурепа може засмучуватися, що не змогла роздратувати незнайомого мужика. Адже вона, по суті, хотіла роздратувати. А він виявився міцним.

Ну й плювати. Головне, що тепер, за словами Пампушка, можна спокійно жити ще довго. Найближчим часом Імагін на горизонті не з’явиться, а вона… Вона прислухається до слів Аміни. До дуже правильних слів людини, яка, здається, знає, про що говорить.