Читати книгу - "Війна і мир 3-4"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що, він у Москві?
270
— Ні, він зробить свій в’їзд завтра,
271
— Чудесно, полковник цих віртембергців! Він німець; але гарний хлопець, незважаючи на те. Але німець.
272
— До речі, виходить, ви знаєте по-німецькому?
273
— Як по-німецькому притулок?
274
— Притулок? Притулок — по-німецькому — Unterkunft.
275
— Як ви кажете?
276
— Які дурні ці німці. Правда ж, мосьє П’єр?
277
— Ну, ще пляшечку цього московського бордо, правда ж? Морель зігріє нам ще пляшечку. Морель!
278
Що ж це, ми сумні?
279
— Може, я засмутив вас? Ні, справді, чи не маєте ви чого-небудь проти мене? Може, щодо становища?
280
— Слово честі, не кажучи вже про те, чим я вам завдячую, я почуваю до вас дружбу. Чи не можу я зробити для вас що-небудь? Розраховуйте на мене. Це на життя і на смерть. Я кажу вам це, кладучи руку на серце.
281
— А! в такому разі п’ю за нашу дружбу!
282
— Так, мій друже, це колесо фортуни. Хто сказав би мені, що я буду солдатом і капітаном драгунів на службі в Бонапарта, як ми його бувало називали. Проте, ось же я в Москві з ним. Треба вам сказати, мій дорогий,
283
що ім’я наше одно з найстародавніших у Франції.
284
«Моя бідолашна мати».
285
— Але все це є лише вступ у життя, а суть його — це любов. Любов! Хіба не правда, мосьє П’єр? Ще скляночку.
286
— О, жінки, жінки!
287
любов,
288
любов візників, друга — любов дурнів;
289
спогадів про Німеччину, де чоловіки їдять капустяний суп і де молоді дівчата занадто біляві.
290
парижанку серцем,
291
«Я врятував ваше життя і рятую вашу честь!»
292
— Ач!
293
— Платонічна любов, хмаринки...
294
— Тут не проходять,
295
— Цьому чого ще треба,
296
— Дитини в цьому домі. Ви не бачили дитини?
297
— Цей що ще розбалакує. Забирайся до дідька,
298
— Дитина? Я чув, щось пищало в саду. Може, це його дитина. Що ж, треба по-людському. Ми всі люди...
— Де вона? Де вона?
299
— Сюди! Сюди!
300
— Почекайте, я зараз зійду.
301
— Гей ви, швидше, припікати починає.
302
— Ось ваша дитина. А, дівчинка, тим краще. До побачення, товстуне. Що ж, треба по-людському. Всі люди.
303
— Не займайте цієї жінки!
304
— Ну, ну! Не дурій!
305
— Поручику, в нього кинджал,
306
— А, зброя!
307
— Добре, добре, на суді все розкажеш,
308
— По-французькому знаєш?
309
— Покличте перекладача.
310
— Він не схожий на простолюдина,
311
— О, о! він дуже схожий на палія. Спитайте його — хто він?
312
— Я не скажу вам, хто я. Я ваш бранець. Ведіть мене,
313
— А! А! Ну, марші
314
— Чого їй треба?
315
— Чого їй треба? Вона несе дочку мою, яку я врятував з вогню! Прощай!
316
— Кажуть, що сердешній графині дуже погано. Лікар сказав, що це грудна ангіна.
— Ангіна? О, це страшна хвороба!
— Кажуть, що суперники помирилися завдяки ангіні...
317
— Старий граф дуже зворушливий, кажуть. Він заплакав, як дитя, коли лікар сказав, що випадок небезпечний.
— О, це була б велика втрата. Така чарівна жінка.
— Ви говорите про бідолашну графиню... Я посилала довідатись про її здоров’я. Мені сказали, що їй трохи краще. О, безперечно, це найчарівніша жінка в світі,
318
— Ми належимо до різних таборів, але це не перешкоджає мені поважати її за її заслугами. Вона така нещасна,
319
— Ваші відомості можуть бути вірніші за мої,
320
— Але я з певних джерел знаю, що цей лікар дуже вчений і вмілий чоловік. Це лейб-медик королеви іспанської.
321
дотеп,
322
— Я вважаю, що це чудесно!
323
герой Петрополя.
324
— Імператор відсилає австрійські прапори, дружні й заблудні прапори, які він знайшов поза справжнім шляхом,
325
— Чудесно, чудесно,
326
— Це Варшавський шлях, можливо,
327
— Яка сила і Який стиль!
328
— Ви побачите,
329
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна і мир 3-4», після закриття браузера.
