Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Хто він? — тихо спитав він.

Волхв, — сухо відповів Ролінт, а потім додав: — Дуже могутній.

.

Він ніби намагався виправдати свою втрату свободи.

?

Однак Крілін так не вважав. Розпливчасте пояснення Ролінта лише посилило його підозри. Крім того, як міг існувати такий молодий маг, який був би «дуже могутнім»? Невже він справді думав, що всі в цьому світі схожі на Сіель а? Більше того, говорили, що Сіель перебував у стані Героїчного Духу, тому він виглядав таким молодим. Казали, що він був з тієї ж епохи, що і меч святого Дарія.

ó . ó .

Однак він не став розпитувати його необдумано, а лише подивився на останнього. Він не впізнав Скарлет, тому що дівчата-горяни рідко з'являлися на території, але родовід Срібних ельфів у Лін і Лотосі шокував його. Більшість дворян, відправлених до Тонігеля, навчала особисто Амандіна, особливо молоде покоління. Цього року Клінту виповнилося лише десять років, і хоча Ролінт був трохи старшим, йому було лише п'ятнадцять років. Освіта, яку вони отримували в Тоніджелі, часто виходила далеко за межі їхніх однолітків. Сама Амандіна була обізнана, і більшість її знань про Еруїна прийшло від Брандо. Вона не тільки перевершила Еруена в цю епоху, але й перевершила знання та бачення більшості людей цієї епохи.

. ó .

В Еруїні майже не було дворян, які могли б по-справжньому розрізняти різні гілки Срібних ельфів, а також було небагато тих, хто знав, що в Мадарі існують фракції. Можна сказати, що юнаки, які прибули з Тонігеля, були найбільш проникливими і далекоглядними людьми в Еруїні тієї епохи.

ó ó.

Клінт навчався в Тонігелі набагато довше, ніж Ролінт, тому він міг з першого погляду розпізнати риси Срібного ельфа на Лін і Лотосі. Він не міг не дивуватися, що в Тоніджелі є пара прекрасних нащадків Срібних ельфів.

. ó ?

В цей час Брандо зупинив Скарлет, яка збиралася задати питання, і в той же час кинув погляд на найманців Сірих Вовків, і попросив Альберта затримати дівчину-Горця. У той же час він відкрив рота і запитав: «Граф Тонігель, про якого ви згадали, є знаменитим графом?

Так, Містер Чарівник.

!

Тоді приведи нас до нього. Тон Брандо був майже незаперечним, і хлопець не зміг відкрити рота, щоб спростувати. Він міг лише підсвідомо розгублено дивитися на Ролінта.

.

Приведіть його до нього. Ролінт давно знав, як говорив молодий Чарівник, і відповів відчайдушним тоном.

.

Здавалося, що з цим чарівником легко порозумітися, але коли він став серйозним, у нього з'явилася аура лорда. Він говорив так, наче тисячі воїнів і коней кланялися йому. Таку ауру він бачив лише від герцога Гринуара. Він не міг не пробурмотіти собі під ніс про недостовірний висновок Хейнфа.

,

Клінт на мить задумався, і здавалося, що немає причин заперечувати. Тепер, коли ворог був перед ними, графу довелося зустрітися з жителями Колдсорочки, щоб заспокоїти їх. Він вважав, що ніхто не посміє поводитися жорстоко перед легендарною постаттю.

Ролінт, хто дозволив вам поширювати чутки в ?

Ютта холодно дивилася на чоловіка середніх років, що стояв перед нею. Самотнє зимове сонце пройшло крізь світлове вікно і утворило промінь світла, який упав на темний зал замку Абіс. Арочні двері, що вели у двір, були відчинені навстіж, а сонячне світло, що падало на землю, було приголомшливо яскравим.

Чоловік середніх років, що стояв перед Юттою, мав густу бороду над губами. Він був одягнений в охайний костюм, і на його обличчі була ледь помітна насмішка Мадам Ютта, я таки поширив якусь новину на вулиці, але боюся, що це не всі чутки, чи не так?

ó

Це Тонігель, і вам не потрібно виходити за межі своїх повноважень!

?

Що не так? Ролінт прикинувся здивованим і відповів: Навіть повернення графа на свою територію – це таємниця, яку потрібно зберігати?

Смішно! Як Господь міг повернутися в цей час, він Ютта раптом зрозумів, що це таємниця, і підсвідомо закрила рот. Вона подивилася на співрозмовника своїми смарагдовими очима і глибоко вдихнула. Її високі груди м'яко піднімалися і опускалися, а потім вона відповіла: «Коротше, я сподіваюся, що ви зможете дотримуватися правил, яких повинні дотримуватися гості, інакше мені доведеться відправити вас з країни».

, ó ?

О, отже, той, хто справді має право говорити в цій країні, вже не граф Тонігель? Мадам Ютта вирішила не послухатися вашого Господа, чи ви вже вступили в змову з цією жінкою, щоб мати такий намір?

Ролінт, зверніть увагу на ваші слова, я доповім про все, що сталося тут сьогодні, графу Корвадо. Можливо, ти занадто багато випив, я дозволю тобі вийти і протверезіти.

.

Ютта не знала, що з цим хлопцем. На її пам'ять цей лицар хоч і не був дуже видатним, принаймні він був ввічливим джентльменом, але сьогодні він здавався таким же агресивним, як скажений пес.

!

Вона обернулася і холодно крикнула: «Вартові!»

.

У цей час у залі було трохи темно, і якась постать затуляла сонячне світло біля дверей. Це був молодий чоловік у чорному тренчі, а на його вовняному пальті лежав товстий шар снігу.

Голос Ютти застряг у горлі Мій, мій Господи?

.

Ютта, чому ти так грубо поводишся з друзями з Королівської партії? — насупившись, спитав юнак.

Ютта відчула, як кожна волосина на її тілі стає дибки. Цей різкий металевий голос точно не був тим Господом, з яким вона була знайома.

Вона підсвідомо зробила крок назад і витягла свій довгий меч. У повітрі долинув металевий звук, а яскраве світло відбивалося на стіні. Кінчик меча злегка здригнувся і вказав прямо на двох людей навпроти.

Ютта тримала в руках меч, який їй подарував Брандо, а шкіряні рукавички з вигравіруваним емблемою «Чорна сосна» натирали руків'я мітріла і гарду. Вона крикнула: «Гвардійці, ловіть цих двох людей!»

ó?

Юнак, здавалося, не чув меча в її руці. Він доторкнувся рукою до щоки: Дивно, хіба я не схожий на графа Тонігеля?

.

Ютта не могла більше терпіти. Вона гарчала і колола меч, але відчувала, що її меч пробив шар бар'єру і не може йти далі. Юнак підняв