Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

взяв сам, сказавши при цьому, що квіти треба віднести матінці Цзя й пані. Я навіть не уявляла, що завдяки почуттю синівської шанобливості, яке раптом з’явилося в нашого пана, мені так поталанить! Стара пані зраділа квітам і каже своїм служницям: «От як Баоюй поважає мене, згадав, що я люблю квіти! А мені дорікають за те, що я його балую!» Ви ж знаєте, стара пані не дуже-το мене полюбляє, але того разу розчулилася, звеліла дати мені грошей, сказала, що жаліє мене, тому що я така квола й нещасна! Загалом, пощастило мені! Гроші — що, головне, я вдостоїлася такої честі!.. Коли ми прийшли до пані, друга пані Фенцзє й наложниця Чжао рилися в неї в скрині із платтями. Пані вирішила роздати служницям усе, що носила замолоду. Заледве ми ввійшли, всі замішувалися квітами. А друга пані Фенцзє заходилася вихваляти шанобливість Баоюя, його розум і спритність — наговорила й що є, і чого немає. Просто їй хотілося підлестити пані й посоромити її заздрісниць. Пані залишилася дуже задоволена й подарувала мені два майже нових плаття. Але не в цьому справа, плаття ми одержуємо щороку, набагато важливіше, що я вдостоїлася милості пані.

— Тьфу! — плюнула з досади Цінвень. — Дурна! Нічого ти не розумієш! Все краще віддали іншим, а тобі тицьнули обноски! Є чим пишатися!

— Нехай обноски! — спалахнула Цювень. — Але мені подарувала їх пані!

— На твоєму місці я нізащо не взяла б цей мотлох! — рішуче заявила Цінвень. — Нехай би нас усіх зібрали, щоб роздати плаття, тоді справа інша — що дістанеться, те й дістанеться, принаймні справедливо. А брати залишки, після того як усе краще роздарували, я не стала б, нехай навіть довелося б нагрубити пані!

— А хіба ще кому-небудь із наших дали плаття? — поцікавилася Цювень. — Я хворіла й на кілька днів їздила додому, тому нічого не чула. Розкажи мені, сестро!

— Ну, розповім я тобі, так ти що, плаття повернеш пані?! — запитала Цінвень.

— Дурниці! — вигукнула Цювень. — Мені просто цікаво. А подаровані плаття — це милість пані, нехай навіть їх зшили б із ганчір’я, придатного лише на підстилку собакам!

— Здорово сказано! — засміялися служниці. — Адже плаття-то саме й дали нашому собачаті.

— Ах ви базіки! — зніяковіло розсміялася Сіжень. — Вам би тільки з мене потішатися! Дочекаєтеся, перерахую вам зуби! Згадаєте моє слово! Погано скінчите!

— Виходить, це ти, сестро, дістала подарунок? — сміючись, вигукнула Цінвень. — А я й не знала! Ти вже вибач!

— Нема чого посміхатися! — погрозила їй пальцем Сіжень. — Давайте вирішимо, хто піде по блюдо!

— І вази треба б заодно прихопити, — вставила Шеюе. — Не біда, якщо вони в старої пані. А якщо в пані, краще забрати. Її служниці нас терпіти не можуть і на зло нам можуть вази розбити! Пані на їхні витівки дивиться крізь пальці!

— Нехай уже я сходжу, — запропонувала Цінвень, відкладаючи вишивання.

— Ти вирушай по блюдо, а по вази я піду, — заперечила Цювень.

— Дайте мені хоч разок сходити! — глумливо вигукнула Цінвень. — Така нагода трапляється рідко! Тим більше що ви вже дістали подарунки!

— Цювень плаття дісталося випадково, — заперечила Шеюе, що не відчула в словах Цінвень іронії. — Невже ти думаєш, вони дотепер розбирають одяг?

— Уявлення не маю, але може статися, пані помітить мою старанність і виділить мені теж два ляни срібла на місяць! Нема чого зі мною хитрити, я все знаю, — розсміялася вона.

Із цими словами Цінвень вибігла з кімнати. Цювень вийшла слідом і вирушила до Таньчунь по блюдо.

Сіжень тим часом зібрала подарунки для Сян’юнь, покликала няньку Сун і сказала:

— Піди гарненько вмийся й причешися, та надягни вихідне плаття. Потім повернешся сюди, візьмеш подарунки й поїдеш до панянки Ши Сян’юнь.

— Краще відразу давайте подарунки й скажіть, що потрібно передати на словах, — мовила стара. — Навіщо дурно ходити туди й сюди?

Сіжень принесла дві невеликі, обтягнуті шовком коробки, в одну поклала водяні каштани й плоди евріоли, в іншу поставила блюдо з каштанами, зацукрованими з корицею, і сказала:

— Це фрукти нового врожаю з нашого саду. Другий пан посилає їх панянці Ши Сян’юнь. Панянка говорила, що їй дуже подобається це агатове блюдо — вона може залишити його собі. У згортку робота, що панянка просила для неї зробити, нехай вибачає, якщо вийшло грубо. Скажи панянці, що другий пан Баоюй звелів запитати про її здоров’я, а від нас передай привіт.

— Ви, панянко, запитали б у другого пана, чи не бажає він іще що-небудь передати панянці Сян’юнь, — попросила нянька Сун, — а то він потім скаже, що я забула.

Сіжень кивнула й звернулася до Цювень:

— Він усе ще там, у третьої панянки?!

— Так, у неї, — відповіла Цювень. — Вони щось там обговорюють, хочуть створити якесь поетичне товариство й складати вірші. Гадаю, ніяких доручень у другого пана не буде, так