Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

2 Духен духмяний, ірис і ліана У всій красі біля дверей цвітуть, Вони — уздовж стіни, і коло сходів, У вазі, що стоїть для квітів тут. Вся радість квітів — їхня непорочність, Собі подібних важко їм знайти, А люди так терзаються в печалях, Що змарнувати й душу можеш ти! Нефритовій свічі засохли сльози, Людські ж із вітром змішані давніш, Пробившись ледве крізь тонку запону, Засяє місяць — пляма на стіні... В душі чуття заховані відкрити Чан’е[269] самої ти в цю мить могла, Але отут в безлюдній галереї Диск місяця імла заволокла...

Кожний рядок переривався піднесеними вигуками, а коли читання було закінчено, всі хором заявили:

— Ці вірші так само гарні, як оспівана в них бегонія. Тож кращої назви, ніж «Бегонія», не придумати.

— Ви говорили, що хочете мене оштрафувати. У такому разі дозвольте мені завтра ж зібрати товариство, — сказала Сян’юнь.

Усі погодилися, вигукнувши:

— Прекрасно!

Потім перечитали написані напередодні вірші й зробили зауваження.

Увечері Баочай запросила Сян’юнь до себе у двір Духмяних трав. При світлі лампи дівчата обговорювали теми для майбутніх віршів, а також майбутнє частування. Сян’юнь без угаву базікала, але все не до речі, і Баочай зрештою її перебила:

— Частування — це не найголовніше, воно скоріше для забави, але треба зважати на можливості й у той же час намагатися нікого не скривдити. Декількох в’язок монет, які ти вдома одержуєш на місяць, тобі, звичайно ж, не вистачає. І якщо ти все витратиш зараз, твоя тітка розсердиться. Та й однаково цих грошей не вистачить. Виходить, доведеться тобі їхати додому або позичати в кого-небудь тут.

Вислухавши все це, Сян’юнь завагалася.

— У мене є свій план, — вела далі тим часом Баочай. — Прикажчики з нашої крамниці десь дістають чудових крабів, нещодавно прислали мені кілька штук. У нас у домі всі, починаючи від старої пані й кінчаючи слугами, люблять крабів. Тут якось тітонька говорила, що збирається запросити стару пані в сад помилуватися коричними квітами й покуштувати крабів, але, видно, щось їй перешкодило. Ти поки нічого не говори про наше товариство, просто запроси всіх на частування. А коли старші розійдуться, ми зможемо складати вірші, скільки завгодно. Я попрошу брата дістати пару кошиків найжирніших і найм’ясистіших крабів, взяти в крамниці кілька глечиків кращого вина й два-три блюда фруктів. Бачиш, як усе просто!

Сян’юнь була розчулена добротою Баочай.

— Як добре ти придумала! — вигукнула вона.

— Я говорю це від усієї душі, можеш не сумніватися, — з усмішкою сказала Баочай. — Тільки не думай, що я роблю це з поблажливості чи ставлюся до тебе спогорда. Недарма ж ми подружились! Якщо мій план тобі подобається, я розпоряджуся, щоб усе було влаштовано.

— Мила сестро! — всміхнулася Сян’юнь. — Я розумію твої добрі почуття, незважаючи на те що дурна. Інакше не була б гідна вважатися людиною! Якби я не ставилася до тебе, як до рідної сестри, невже розповідала б ти про своє нелегке життя?

Баочай покликала служницю й наказала:

— Піди до старшого пана Сюе Паня, скажи, нехай дістане кілька кошиків великих крабів, яких нам недавно присилали, ми збираємося завтра по обіді запросити бабусю й тітоньку в сад помилуватися коричними квітами. І попередь, щоб не підвів.

Служниця пішла. І більше ми про неї не розповідатимемо.

Потім Баочай звернулася до Сян’юнь:

— Теми для віршів не обов’язково мають бути мудрі. Згадай: ні химерності, ні важких рим у стародавніх поетів не зустрінеш. Якщо тема хитромудра, а рими важкі, навряд чи вийдуть гарні вірші, скоріше — жалюгідні й безпомічні. Звичайно, треба уникати повсякденних слів і примітивних висловів, одначе гнатися за новими й оригінальними також не варто. Новою й оригінальною, а разом з