Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Навіть некомпетентний барон Даль бачив проблему в цей момент, але він хвилювався, як мураха на розпеченій сковороді, не знаючи, як впоратися з нинішнім скрутним становищем.

.

Фенні посміхнулася і свиснула.

1491

Розділ 1491

.

Зимове сонце раптом потьмяніло, і з верхівки дерева долинув свист, немов незліченні птахи махали крилами і високо літали. Молодий мисливець підсвідомо підняв очі і побачив незліченні силуети світла і тіні, що пролітали над його головою. Його рот був Сіель око відкритий від шоку.

!?

Літаючі коні!?

!

Це ! Цим ідіотам кінець! — голосно скаржився Одум.— Але я нічого не бачу!

!

Але вони в небі!

.

Не знаю, я бачу тільки темряву! — роздратовано відповів гном.

Юнак швидко поправив важкий шолом гнома. Ах! — здивовано вигукнув Одум.— Боже, я не помітив цієї проблеми. Я, напевно, дуже хвилювалася, спасибі вам велике!

Ха-ха-ха, карлик-ідіот! Дражливий сміх Фінні було чути здалеку, а ельфійська дівчинка погойдувалася туди-сюди від сміху.

Ах, проклята дівчинка! Одум так розсердився, що борода в нього розвіялася: Тільки ти почекай, я проведу тобі урок!

,

Ха-ха-ха, ви мене не поб'єте, шановний пане Одум.

.

Юнак обережно уникав центру двох і підняв голову, щоб подивитися на битву в небі.

!

Гвардія Валькірії!

.

Більшість людей у Вальгаллі ховалися у своїх будинках або тимчасових притулках. Майстерні та магазини на вулицях були зачинені, але всі ховалися за дверима та вікнами, мовчки спостерігаючи за цією битвою, яка вплине на їхнє майбутнє.

.

Однак у той момент, коли жінки-лицарі з'явилися на кронах дерев, за всім містом почалося невелике вигукування.

.

Шиту і Скагур стояли прямо на бойових конях своєї Валькірії, які горіли білим полум'ям. Списи в їхніх руках мерехтіли срібним світлом поеми, а за крилатими шоломами тріпотіли на вітрі довгі золоті коси. У руках вони тримали маленькі круглі щити, а за ними стояли сотні їхніх сестер.

Це були героїчні духи-воїни з давніх часів, валькірії Одіна.

.

Холодні очі Шитоу сканували поле бою, і коли вона побачила, що Жуки-підкови мчать до неї, в її очах промайнув слід зневаги.

!

Сестри! Вона направила спис на своїх супротивників, які не були в строю, і вигукнула поважним голосом: «За Вальгаллу, за Валькірію, за Валькірію, атакуй!»

.

З неба лилися смуги сріблястого світла. Під впливом навмисного використання Фінні Сповільнення та Гравітації, армія жуків не змогла організувати ефективну оборону, не кажучи вже про те, що їхня індивідуальна сила не перевершувала силу супротивника.

.

В епоху Королеви-Матері Рогатий Жук був наймогутнішим істотою в Сутінковій армії, але ця епоха давно пішла разом зі Славною Ерою, похованою Божественним Народом.

.

Атака валькірії була схожа на гостре лезо, яке пробило армію наскрізь.

.

Жуки-підковоноси падали, як дощ.

!

Перемога!

.

Люди у Вальгаллі кричали від хвилювання.

.

Молодий мисливець на міській стіні теж кричав. Він підбадьорювався. Позаду нього батько мовчки спостерігав за цією сценою, але в його серці відчувалася легка пульсація.

Він не міг не згадати свою молодість. На той момент у Еруена ще було два справжніх героя. У кожного в серці була надія на відродження. Під керівництвом двох володарів все здавалося таким прекрасним.

.

Піт на обличчі барона Даля зібрався в струмок, а струмок зібрався в маленьку річку. Обличчя його було бліде, як аркуш паперу. Він повернув голову і подивився на Холліса благальними очима, але чарівники навіть не глянули на нього.

.

Холліс розчарувався в цій людині. Він не очікував, що жуки-підковоноси тепер відіграватимуть якусь роль. У суперника було так багато валькірій, чого вони не очікували заздалегідь.

,

Що ще важливіше, ця фортеця здавалася цілою. Колеги, яких відправили виконувати місію знищення, ймовірно, загинули.

ó .

Він не очікував, що бій складеться саме так. Не було сумніву, що ця битва переросла в запеклу боротьбу. Єдиною перевагою тепер була Кришталева армія на землі. Якщо чутки були правдою, то народ Тонігеля, будь то гвардійці Білого Лева, печерні люди або воїни-кентаври, були далекі від того, щоб зрівнятися з Кришталевою армією.

.

Він підвів очі.

Крона Вальгалли повільно відкривалася, і в розтягнутих гілках і листі з'явилася величезна куляста порожнина. Вітер дув на верхівку дерева, і тисячі вітрил мерехтіли іскристим сріблястим світлом.

ó .

Це був флот Тонігеля.

ó .

Флот був настільки потужним, що Холлісу було важко з ним впоратися. Його флагманський корабель раніше був основним кораблем і командним кораблем повітряного флоту Канайті. Канайчі просто передали свій резервний флот безпосередньо народу Тоніґел. Це була єдина сила на полі бою, яка могла визначити результат битви. Вона повинна бути обмежена.

á .

Він клацнув пальцями, і неподалік від нього з'явилося маленьке чарівне коло. Шанобливий голос долинув з магічного кола, що повільно оберталося. Вельмишановний Холліс, Гонсалес чекає на ваші накази.

.

Накажіть своєму флоту розосередитися і захопити перевагу.

Так,. Нехай слава знань буде з вами. Пане, благослови нас, щоб ми легко перемогли цих країн. Будь ласка, зачекайте і подивіться.

. ó .

Будь обережний. Суперник не такий слабкий, як ви думаєте. Я прошу вас не проявляти ініціативу в атаці. Постарайтеся стримати суперника в межах ефективної дальності і викрити сторону народу Тонігеля.

Як хочете, пане.

Тільки тоді Холліс задоволено кивнув головою. Хоча банксійці також були смертними, вони були готові стати васалами Саасальдів протягом багатьох років. Користуватися ними було набагато простіше, ніж цими варварами.

.

Принаймні вони розуміли важливість слухняності та дисципліни.

. ó .

Два великі срібні флоти в небі шукали свої найкращі позиції. Флот Саасальдів явно мав перевагу. Вони першими прибули на поле бою і розійшлися першими, в той час як флот Тонігеля все ще повільно виходив з гавані.

?

Так?

.

Холліс раптом злякався.

ó .

Він бачив, як флот Тонігеля фактично атакував групами по троє, кружляючи навколо гавані, як риба. Це була класична наземна атакувальна схема морської тактики Бугаса.

Очевидно, що вони все ще перебували в зоні дії атаки його флоту, але вони прямо ігнорували загрозу над ними?

ó

Невже народ Тонігеля збожеволів? Ця думка промайнула в голові Холліса.

, ó .

Наступної миті флот Тонігеля відкрив вогонь.

,

Магічні та артилерійські снаряди пронеслися по полю бою, як ураган, завдавши нищівного удару наступаючій армії на землі. Сотні кришталевих звірів були знищені в цій хвилі вогню.

Ні!