Читати книгу - "Вибрані твори"

Поставивши собі за мету раніше здобути освіту, великої активної участи в партійній праці не брав, був членом студентських громад, переховував нелегальну друкарню, брав участь в перевозці і розповсюдженні закордонної літератури, складанні відозв і проклямацій і видрукуванні останніх.

Одначе року 1912-го з намови мого одноклясника, сина проф. Флоринського, і з доносу цього останнього був висланий з Київщини на 1 р[ік] 8 міс[яців] «без права в'їзду в університетські міста» як підозрілий щодо приналежності до анархо-революційних груп. Певних доказів винайдено не було, в тюрмі був недовго.

З другими документами получив посаду вчителя вищої початкової школи в м. Баришполі на Переяславщині. Викладав історію, словесність, логіку, психологію — як в цій школі, так і потім в учительських семінаріях і жіночих прогімназіях. Прослухав спеціяльні курси при Глухівському учительському інституті, куди вніс проект курсу лекцій для вищих народніх шкіл по «історії людської культури», замісць окремих курсів історії, словесности і мови. Одночасно брав участь у Переяславсько-Лохвицькій організації с[оціялістів]-р[еволюціонерів].

На початку імперіялістичної війни рядом есерівських гуртків було вирішено неодмінно йти в війська Київської округи, що мали певне революційне минуле, з надією, що по скінченні недовгої, либонь, війни зчиняться події, аналогічні дев'ятсот п'ятому — шостому рокам і закінчаться соціальною революцією.

На фронті (разом з 20 товаришами, що попали в XXI армійський] корпус і всі, крім трьох, загинули) я перейшов стадії від рядового до капітана, мав усі обер-офіцерські нагороди, був тричі поранений і двічі контужений. Через це, а також через попсовані очі (складний астигматизм і близькозорість) тепер підлягаю звільненню від військової служби, одначе брав участь в кампаніях проти Денікіна і поляків як командир бригади, причому ще раз получив контузію.

Революційна пропаганда на фронті дала свої наслідки: з першого дня революції був обраний, не дивлячись на свій чин і посаду батальйонного командира, в полкову салдатську раду, далі — в дивізійну і армійську. Був товаришем голови української Ради XII армії і Північного фронту. Вів агітаційно-пропагандистську секцію, видавав фронтову газету «Український голос»[692] (в Ризі).

З часу жовтневого перевороту був комісаром полка (151-го) і дивізії (33-ї), але лишався членом УПСР, будучи в армійському і фронтовому комітетах. Тим часом свою кандидатуру до Установчих зборів[693] зняв, мотивуючи прихильністю до форми влади Радянської, що змушує також заявити про певне розходження з загальною позицією есерів. Це був наслідок юнацького знайомства з максималістами і ідейним розчаруванням в першій фазі революції, а також товаришування з членами латиської п[артії] с[оціял]-д[демократів] (більшовиків]). Раніше з більшовиками ніде не стрічався, і їхня позиція була мені неясна (на Вкраїні до війни я про їх і не чув).

Після демобілізації повернувся до Києва — за скілька день до гетьманського перевороту[694]. Не мав змоги одразу орієнтуватися в політичних угрупованнях і тактиці, бувши ввесь час революції в Латвії. Заімпонувала мені Селянська спілка своєю масовістю і реальним зв'язком із революційним селянством, що виступило проти гетьмана. Був членом Київського воєнно-революційного комітету, членом губернського, а далі — центрального Комітету Селянських спілок, редагував «Народну волю», одсидів 3 місяці гетьманської в'язниці, восени вісімнадцятого був кооптований в Центр[альний] Ком[ітет] УПРС, де займав ліву позицію, наміряючись зробити на Трудовому Конгресові[695] з групою однодумців виступ на користь Радянської влади і союзу з більшовиками. Це не вдалося — захворів на запалення легенів, вийшов з лікарні вже під звуки «Інтернаціоналу», прочитав перші відчити про VIII з'їзд комуністичної партії, оголосив у київських газетах про свій вихід з УПСР і 13/ІІІ — 19 р. був прийнятий в партію комуністичну, оминувши стадію боротьбизму[696].

В КПУ працював переважно як редактор партійних і радянських часописів (київських «Більшовика», «Вістей», «Комуніста»), в редвідділах Всевидаву, завідував видавництвом ЦК КПУ «Космос»[697], за маркою котрого вийшла перша партійна програма вкраїнською мовою і т. п. Завідував Губвідробселем