Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Через те, що я вже обіцяв царство, важко обіцяти королю.

.

Брендел мовчки вислухав розповідь принцеси.

У мене є останнє прохання, — тихим голосом сказала принцеса Грифіна, пане лицарю.

.

Вона подивилася на нього.

.

Будь ласка, обов'язково поверніть міс Амандіну.

.

Брандо серйозно кивнув.

Тому що це була не обіцянка, а домовленість між двома дамами.

1506

Розділ 1506

. ,

Час від часу здалеку можна було почути вигуки. Три семиголові ящірки напали на табір повстанської армії біля підніжжя гори. Ці велетенські істоти тримали свої груди над кронами дерев. Коли вони підхопили повстанців і підкинули їх у повітря, їхні голови були високі, як ялина. Семиголові ящірки були вкриті панцирами, навіть їхні голови були вкриті шоломами з шипами. Під ними були шари ланцюгових обладунків, які захищали їхні довгі шиї. М'які стріли і списи повстанських солдатів ніяк не впливали на них. Вони кинулися вперед і прорвалися через табір. Дерев'яні стіни скрипіли від удару і тріскалися дюйм за дюймом. Ряд залізних людей у таборі висунувся вперед і був розплющений одним ударом.

Зіткнувшись з таким монстром, психологічний захист повстанців остаточно зазнав краху. Після крику вони розвернулися і втекли. Лицар Гвардії Білого Лева побачив, як істоти четвертого класу, зроблені майстрами, ляскали, як папір. Вони не могли не клацнути язиком. Хоча вони знали про існування цих зміїних ящірок у Вальгаллі, вони не очікували, що вони будуть такими могутніми.

?

Чи може бути, що міс Моніка дуже дбайливо ставилася до цих скарбів?

.

Десятки горгулій піднялися в повітря, і під командуванням джинів стихій вітру полетіли назустріч Зміїним Звірам-ящіркам. Однак Зміїні Ящірки Звірі рухали своїми тулубами під командуванням приборкувача звірів, відкривши на спині двоповерхову вежу. На вежі лучники Деревних ельфів тримали срібні довгі луки, а за парапетом елегантно стояли ряди фігур. Вони натягли луки, і скрипучий звук луків пролунав по всьому лісі.

!

Малюйте свої бантики!

!

Реліз!

.

Дощ з чорних стріл вилетів, наче стіна, що здіймалася в повітрі, і пронісся, як ураган. В одну мить більше половини горгулій зів'яли, залишивши тільки джина, який несамовито ревів у повітрі. Грім і блискавка заревіли в його хмароподібному тілі.

Однак командир на вежі вже помітив цього самотнього командира, і був піднятий чорний прапор. Ельфи змінили ціль і почали стріляти по повстанцях, які тікали внизу, тому що фізичні атаки майже не завдавали шкоди безтілесним стихійним істотам. На них напали друїди. Промені полум'яних стріл вилетіли з вежі і вдарили по стихії вітру, змусивши його завивати від болю.

.

Джин Вітряної Стихії колись уклав союз з Бугами, тому Сірі Чарівники Саасальдів, природно, не могли ігнорувати напад на своїх союзників. Вони піднімалися з лісу один за одним, намагаючись зупинити цих гігантських звірів. Однак, перш ніж вони встигли атакувати, з хмар спустилися ряди срібних фігур. Це були валькірії. Вони їхали верхи на Небесному Коні Бурхливого Полум'я і тримали в руках срібні списи та ятагани, коли мчали до поля бою.

ó .

Валькірія з Тонігеля прибула і приєдналася до Валькірії на чолі з Брунгільдою. Кількість валькірій значно зросла, майже утворивши значну силу. З моменту реставрації Хмарних Воріт Вальгалла почала скликати Валькірію в невеликих масштабах.

,

Побачивши цих валькірій, юний Лицар гвардії Білого Лева не міг не підбадьоритися. Хоча тепер вони були одягнені в лахміття і виглядали як група жебраків, обійнявши один одного за плечі, це не завадило ентузіазму і хвилюванню в їхніх серцях. Ці валькірії були їхньою найбільшою підтримкою в ці дні. Якби не вони, які стримували Саасальдських Сірих Чарівників, вони були б спалені вщент магією.

,

Сірі чарівники і валькірії були давніми суперниками, і бойова сила обох сторін була приблизно однаковою. Було очевидно, що визначити переможця за короткий час буде складно.

ó ,

Однак після того, як повстанці втратили найбільшу підтримку на полі бою, поразка була лише питанням часу. Звичайно, для жителів Тонігеля це вже не було важливим. У порівнянні з битвою в Менті це була лише дрібниця. Про результати кількох тисяч шляхетних бунтівників навіть згадувати не варто.

.

Після того, як Брандо покинув намет принцеси Грифіни, він вирушив на пошуки Фреї. Валькірія Еруїна самотньо сиділа на скелі в заціпенінні, не звертаючи уваги на битву внизу. Коли Брандо знайшов її, вона злякалася і квапливо витерла сльози, зістрибнувши зі скелі з червоним обличчям.

.

Ви ж нічого не бачили? — запитала Фрея з червоним обличчям.

?

Хіба я не бачив його вже в наметі?

.

Ця відповідь, природно, була зустрінута лютим поглядом.

Фрея якусь мить вагалася. Думаючи про Амандіну, вона відчувала себе трохи винною, Брандо, я погано захищав міс Амандіну. Вибачте, я

.

Брандо похитав головою: Твій супротивник – Саасальди. Цього разу ми вже добре впоралися. Якщо ви дійсно хочете попросити вибачення, підіть і скажіть це Амандіні особисто.

?

Що?

.

Брандо подивився на битву вдалині.

.

Він відвів погляд і сказав: Ходімо, ми зараз підемо і врятуємо Амандіну.

?

Очі Фреї розширилися від недовіри. Вона показала на груди, я теж піду?

.

Що, ти не хочеш їхати? Брандо посміхнувся: «Ти загубив її, тож, природно, саме ти її знайдеш». Я візьму тебе з собою.

Фрея відчула, як її серце наповнилося теплом, але вона нічого не могла сказати. Вона могла лише лагідно дивитися на нього, використовуючи очі, щоб висловити свої думки.

.

Це була вдячність і вдячність.

Звичайно, не тільки цього разу.

,

Вибач, Брандо. — раптом сказала вона вибачливим тоном.

?

Брандо був приголомшений: Що, хіба я не сказав, що тобі не треба шкодувати?

.

Справа не в тому, що Фрея трохи почервоніла, це через якісь речі в минулому.

?

Які речі?

.

Фрея лише похитала головою і прикинулася німою.

.

Здавалося, це було дуже давно.

У її серці залишилися лише спогади

.

Я хочу знайти своїх батьків. Мої дядько і тітка сказали, що коли я виросту, вони скажуть мені, хто вони. Вони казали, що мій батько – лицар, така велика людина, як Евертон. Одного дня я теж стану Лицарем.

!

Римський народ, природно, хоче стати купцем, тому що купці можуть заробити багато грошей, стільки, що ми з тіткою ніколи не зможемо витратити їх усі!

А як щодо тебе, Брандо?

?

Мене?

Я не знаю, але я не хочу вчитися фехтуванню. Я хочу, щоб