Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Ні! Це нікуди не годиться! – бурчить Грейсон махаючи руками – Маріє, ти мене зовсім не слухаєш сьогодні і що з твоєю магією. Опануй її і не відпускай з під контролю! Глянь, як вона розлетілася! – змахує руками вказавши на срібні вусики що гойдалися в хаотичному порядку. Я одразу поспішила їх підібрати, але навіть це вийшло якось кволо. Привид нахмурився і з підозрою поглянув на мене.

– Що? – запитала не розуміючи його раптової реакції.

– Що в тебе з магією темних? – серйозним тоном запитав.

– Нічого, все нормально.

– Ні Маріє, вона змінилася і це наглядно видно у тім, як ти розучилася її повністю контролювати.

– Можливо я просто погано спала і через це погано керую магією? – мене почав дратувати натиск від привида що я відчувала.

– Ні, що вчора сталося Маріє? – перейшов привид одразу до суті не ходячі довкола.

– Нічого… – він перебив.

– Ні щось сталося! Вчора вночі, у замку було відчутне сильне коливання драконячої і темної магії! То що сталося? – надавив на мене привид заганяючи в кут.

Коливання? Можливо тому я сьогодні бачила купу прислуги що перешіптувалася. 

– Я випадково випустила великий згусток темної магії коли… розлютилася. – тихо відповіла під палючим поглядом темного.

– Але це ж не все? Чому підвид твоєї магії змінився? Що ти зробила? – ставив запитання на запитанні, а я різко завмерла коли усвідомила про що він зараз мене запитує.

– Як змінилася? – спантеличено запитую – Тобто я тепер не можу користуватися силою темних?

Грейсон трохи відступив з своїми допитами, даючи мені більше простору, але його похмура зморшка між бровами нікуди не ділася.

– Ти можеш використовувати силу темних, – спокійно почав рівним, строгим голосом – але твоя магія з чимось змішалася.

– Як це змішалася?

– В ній присутня ще якась магія, але її дуже мало. Але навіть цієї крихти достатньо, щоб змінити підвид магії. – він зробив коротку паузу, після чого одразу запитав – Ти казала що розізлилася і випустила сильний згусток магії. Скажи, ти була у той час з драконом? – напружено запитав.

– Ні, я була сама.

– Тобто біля тебе не було жодного дракона?

– Ні. – відповіла не розуміючі до чого хилить привид.

– Тоді запитаю інакше. Яким чином у твою магію і тіло потрапила крихта драконячої магії і трохи їхнього єства? 

Що?... Я шоковано дивилася на привида не знаючи що відповісти. Адже як моя магія могла змішатися з драконячою?!

– Я не знаю… – видихнула онімівшими губами, а погляд привида не ставав м’якішим, він набував все більше твердих і виразних рис роздратованості і гнівного спантеличення.

– Дракон щось з тобою робив? – напружено запитав.

– Всенці?

– Що завгодно, щоб тобі могло здатися дивним. Наприклад він щось робив магічно, чи фізично або ще щось, що викликало насторог.

– Ні. Він нічого такого не робив. Грейсоне я не можу зрозуміти що саме ти маєш на увазі за дивне.

– Вас повинно було щось пов'язувати – сухо вимовив – це може бути магія, фізичний зв'язок або печатка.

Я трохи задумалася над тим що могло нас пов'язувати, але на думку приходив лише один спогад.

– В мене була шлюбна мітка від дракона – мовила і привид одразу скам'янів на місці. Та що з ним?

– Зачекай, він поставив тобі шлюбну мітку? – панічно запитав, а на його обличчі я бачила відображення жаху.

– Так. 

– Маріє, як саме він тобі її поставив? – з насторогою запитав привид.

– Я точно не пам’ятаю… Тоді я отримала поранення і мені стало погано і потім дракон мене відніс у ванну з водою і поставив мені мітку от і все. – намагалася пояснити Грейсону все що пам’ятала з того помутнілого вечора, що ледве пам’ятала. Але обличчя привида зблідло мертвенно білим, а в очах застиг панічний страх.

– Грейсоне, що з тобою?... – звернулася до нього.

– Маріє, скажи ти знаєш чому люди відмовляють драконам коли ті вчувають у них пару і просять поставити їм свою мітку.

– Тому що люди не долюблюють драконів і в принципі змішувати свою кров з іншими расами – відповіла те про що знала, але привид лиш заперечно похитав головою.

– Люди відмовляються від мітки тому, що їхнє тіло не спроможне її витримати, точніше тієї отрути яку використовують дракони. Адже вони від неї одразу помирають.

– Як помирають! А-а..але ця мітка навпаки мене вилікувала! – судомно скрикую, бо не очікувала почути що це могло мене вбити ще тоді на самому початку!

– Скажи, дракон щось зробив з тобою або ти помічала щось дивне коли була у воді в той момент коли він ставив тобі мітку?

Я покопирсалась трохи у своїх спогадах що були дуже не багаті на деталі, адже мені тоді було не до того. Але здається вода у ванній мала якийсь рожевий відтінок і ще одне що могло здатися дивним це коли дракон мені… зализував рани. Від цієї згадки я відчула, як жар прилинув до моїх щік.

– Маріє? – підштовхнув мене до відповіді привид.

– Тоді вода мала рожевий відтінок і… – я вагалася чи варто казати останнє, адже градус на моїх щоках з кожною секундою ставав все більшим!

– І? – ще раз надавив на мене.

– І нічого, це все – одразу випалила, бо говорити таке в голос я ще не готова!

– Дракон змішав вашу кров – невпевнено зробив висновок Грейсон – і думаю саме тому ти витримала мітку.

– Всенці змішав кров? 

– Схоже Дикий ризикнув змішати твою кров з своєю, щоб урятувати і поставити мітку. І в нього це вийшло. І тепер ти маєш дрібку драконячої магії що скоріш всього прокинулася тільки з вчорашньої ночі, коли ти виплеснула за велику частину магії що і призвело до її повного пробудження.

– Зачекай! Зачекай! – схвильовано виголосила – Це що ж, тоді виходить я стаю драконом! Адже в мене тоді вчора і очі змінилися на повністю срібні і зовнішньо я трохи змінилася! А сьогодні я стала різко відчувати добре запахи!

– Ні, від драконячої крові неможливо стати драконом наскільки мені відомо. Тому хвилюватися через те, що ти станеш драконом немає підстав. Ти лише отримала дрібку його суті що дає тобі можливість пов’язатися з ним мітками і ця дрібка трохи змінила твою ауру зробивши її трохи схожою на драконячу.