Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

.

Людина, яка прийшла, була Макаров.

.

Це була довірена особа королівської фракції, хитра лисиця Лантонілан, довірена особа великого герцога Карно.

, -

Зрадник був одягнений у сіру чорну шубу. Шапка на голові була вкрита росою, дощем і снігом, а чоботи вкриті напіввисохлою грязюкою. Він виглядав так, наче не так давно прибув до Маяка і не встиг відпочити після довгої подорожі.

Амандіна подивилася на його жалюгідний вигляд і посміхнулася в душі. Поважний міністр двору Еруена діяв так обережно, виляючи хвостом і благаючи про пощаду. Чи був він взагалі схожий на лідера Королівської фракції?

?

Чи це було справою всього життя цього чоловіка?

Дійсно, він отримав те, про що просив.

ó

Пане мій, є проблема. Макаров знав, що означає погляд Амандіни, але проігнорував його і шанобливо відповів: Це не принцеса, вона коханка графа Тонігеля. Вона також сильна жінка.

Я не очікувала, що ти будеш такою мерзенною людиною, Макаров, Амандіна подивилася на зрадника і холодно сказала: Ти зрадив принцесу і зводив наклеп на стосунки між мною і моїм паном. Ви думаєте, що всі такі ж брудні, як і ви? Як ви смієте називати її принцесою?

!

Макаров уже збирався заперечити, але чаклун Садр сердито закричав: Всі ви, замовкніть!

Він раптом простягнув руку, і блискавка вилетіла з кінчиків його пальців і вдарила в груди Амандіни. Амандіна закричала від болю, врізавшись у книжкову полицю. Вона відчула різкий біль у спині, коли книжкова полиця впала на неї, а книги важко впали на неї, поховавши її під собою.

,

Кров хлинула з усього її тіла, а в роті відчувався солонуватий присмак. Вона слабо кашлянула і відчувала, що ось-ось знепритомніє. Але вона почула голос чаклуна Садра ззовні Ти краще поясни мені, Макаров.

Мій, мій пан Макаров, придушив своє занепокоєння і спробував пояснити, що я не зовсім розумію.

?

Мої підлеглі були тими, хто її захопив, але предмет мені віддали. Як ви думаєте, мої підлеглі наважилися мені збрехати? Чарівник Садр сидів на своєму місці, його похмуре обличчя було схоже на темну хмару, що назрівала буря. Тепер, коли ми її схопили, ти кажеш мені, що вона не принцеса?

?

Пане мій, я розумію, Макаров ковтнув і поламав голову, щоб зрозуміти проблему Чи можу я це побачити?

.

Чаклун Садр холодно пирхнув і кинув дорогоцінний камінь Макарову. Саме дорогоцінний камінь Горлін був використаний для перевірки родоводу Амандіни, коли вона потрапила в полон до банксійців.

.

Макаров мовчки взяв дорогоцінний камінь і уважно оглянув його. Цей дорогоцінний камінь спочатку був частиною меча Левове Серце. Він був встромлений в молот Священного Меча першим поколінням майстрів мечів як символ влади Еруїна.

.

Пізніше, під час битви при Балті, коштовність була втрачена від меча, і лицарі знайшли її лише через рік. Після цього покійний король Ерік використав його для виготовлення корони, яка з тих пір є скарбом дому Сейфер.

, -

Після падіння дому Сейфер ця корона, природно, потрапила до рук дому Ковардо. Останнім його власником був король Оберг Сьомий. Перед смертю цього безглуздого короля він довірив корону королівській фракції на зберігання. Насправді ця корона завжди була в руках Макарова і Обервея.

Макаров уважно оглянув дорогоцінний камінь, який випромінював яскраве світло. Він довго перевертав її знову і знову, але ніяк не міг зрозуміти, що з нею не так. Він поклявся, що цей дорогоцінний камінь є справжнім дорогоцінним каменем Горліна, але чому може виникнути така проблема?

Через деякий час зрадник розгублено підняв голову, тримаючи в руках дорогоцінний камінь. Дивлячись на його вираз обличчя, чаклун Садр зрозумів, що це марна трата часу Ви хочете сказати, що я помилився?

Пане мій, я Макаров обливався холодним потом. Він міг бути кимось важливим в Еруїні, але він був нічим перед людьми дому Сейфер.

?

Саме тоді, коли він збирався знайти привід, щоб пояснити свої дії, з-під перевернутої книжкової полиці долинула хрипка насмішка: Пане чаклун, чому ви дозволяєте йому продовжувати вас обманювати?

.

Макаров підсвідомо повернув голову.

.

Він побачив, як книжкова полиця відчиняється парою слабких рук.

.

Молода дівчина, вкрита ранами, намагалася піднятися знизу. Книги та уламки падали з її тіла, як дощ, але врешті-решт молода дівчина похитнулася на ногах.

Вона подивилася на двох людей у кімнаті, і її погляд нарешті зупинився на чаклуні Садрі.

Пане мій, вона Макарова зрозуміла, що щось не так і швидко заговорила.

Але чаклун Садр був невиразний, і навіть гнів на його обличчі зник Нехай вона продовжує.

Макаров міг лише слухняно заткнути рота, але вираз його обличчя був гнівним.

Дай мені дорогоцінний камінь, Амандіна не збиралася його відпускати, і холодно подивилася на зрадника Дорогоцінний камінь Горлін - священний предмет Еруїна, як його можна віддати такому зраднику, як ти?

Що ви намагаєтеся зробити? Макаров відчував, що щось не так.

Амандіна не відповіла йому, а тільки подивилася на чаклуна Садра.

Подаруйте їй. Чаклун Садр відповів, як і очікувалося.

Мій пане, будь обережний, вона може розбити дорогоцінний камінь

Подаруйте їй. – наголосив чаклун Садр.

.

Макарову нічого не залишалося, як зробити так, як йому сказали.

Він був відомий як хитрий лис Лантонілану, але навіть найхитріша лисиця не наважилася б вчинити необдумано перед справжнім левом. Незважаючи на те, що у нього був шлунок, повний хитрощів, вони тут були марні.

Амандіна взяла дорогоцінний камінь, і, здавалося б, звичайний дорогоцінний камінь Горліна відразу ж зацвів світлом, як тільки торкнувся її руки.

Коли дорогоцінний камінь був заплямований її кров'ю, він раптом яскраво засяяв. Наче в центрі дорогоцінного каменю засвітилася вогняна куля. Він повільно розширювався назовні і, нарешті, став яскравим і бездоганним, випромінюючи ніжне світло на всі боки.

Дівчина тримала дорогоцінний камінь обома руками, і здавалося, що вона тримає сонце.

,

Сліпуче світло світило на всі боки, і Макаров не наважувався дивитися на нього прямо. Навіть чаклун Садр, який був неподалік, не міг не примружити очі.

Цей Макаров був ошелешений. Він затулив очі руками і закричав: Як це можливо!

Але чаклун Садр був набагато спокійніший, і він лише задумливо дивився на Амандіну.

.

Амандіна відклала дорогоцінний камінь, і, наче на те була її воля, світло від дорогоцінного каменю поступово згасало з її рухами.

Вона підняла голову і подивилася прямо в очі чаклуну Садру. Вираз її обличчя був спокійним, коли вона сказала: «Людина, яку ви знайшли, зовсім не надійна». Він