Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Близько семи століть тому цей меч загубився в руках народу Круз і прийшов на цю безплідну землю на півдні. Але це було не так, як описано в історії, де покійний король Ерік вкрав цей меч у народу Круз. Це було більше схоже на заповіт, залишений Королем Полум'я перед смертю. Заснування Еруїна та втручання ельфів вітру було зроблено для того, щоб приховати більшу таємницю.

,

Говорячи, він повернув клинок і поклав меч Левове Серце назад на стіл. І цей меч є ключем до цієї таємниці.

,

Закінчивши говорити, Сейдер підняв голову і подивився на Амандіну. Його погляд був схожий на меч, але Амандіна лише злегка насупилася. Її обличчя анітрохи не змінилося.

У її серці була інша сцена.

Вона все ще смутно пам'ятала сцену тієї літньої ночі. Світло Королеви Відьом яскраво сяяло і закривало небо над півднем.

.

Яскравий пояс світла простягався через центр ночі. Зірки спліталися, і мільярди зірок падали з неба, немов засяяли в найглибші куточки її пам'яті. Це був її власний двір, а вдалині блискуча річка Бреггс.

Батьку, невже цей меч такий могутній?

Звичайно, віконт Нессон посміхнувся і погладив дочку по голові. Отже, Енні, ти маєш швидко подорослішати.

?

Чому?

.

Віконт Нессон усміхнувся і мовчав.

Він ще раз погладив дочку по голові, а та сердито відштовхнула батькову руку.

Енні. Віконт Нессон дещо згадав.

?

Хм?

?

Пам'ятаєш, що я тобі вчора говорив?

,

Так, пам'ятаю. Дідусь сказав, що ми нащадки Елкана , спадкоємці дому Сейферів. Моє справжнє ім'я Морія Еталіна де Сейфер.

.

Віконт Нессон посміхнувся і поплескав її по плечу: Ви повинні пам'ятати, що хоча ви, можливо, ніколи в житті не вживатимете це ім'я, кров покійного короля Еріка, яка тече в наших жилах, визначає відповідальність, яку ми несемо за це королівство.

?

Відповідальність?

Тобто одного разу, коли Ауїн знадобиться, щоб ми заступилися за неї, я сподіваюся, що ти будеш сміливим.

.

Я буду сміливим. Очі маленької дівчинки заблищали. Та́то.

.

Добре. Віконт Нессон засміявся. Пішли. Мама кличе нас Ой, як буде час, я приведу тебе на віллу в передмісті, щоб пограти.

?

Справді?

Звичайно, я дотримуватимуся свого слова!

Але я не дотримав свого слова

.

Амандіна прикусила губу. На її згадку, невдовзі після цього її сім'я розпродала своє майно. Здавалося, що життя раптом стало поганим, і ця обіцянка вже не могла бути виконана.

.

Вона дуже довго чекала. Батько зник, а мати вмилася сльозами. З кожним днем вона ставала все худішою, і лише через багато років інший чоловік допоміг їй виконати її бажання.

.

Але двору в її дитячих спогадах вже не існувало.

Чаклун Садр підозріло подивився на складний вираз обличчя дівчини і запитав: «Про що ти думаєш?»

Темні очі Амандіни знову прояснилися і поступово стали твердими.

.

Вона оговталася від спогадів і повільно похитала головою. Це нічого, лише якісь спогади про цей меч,.

?

Що це?

Пане мій, ви повинні розуміти значення цього меча для нащадків дому Сейферів.

.

Садр зрозумів і кивнув. Це нормально. Ми можемо подарувати цей меч тобі, дівчинко.

,

Амандіна нічого не відповіла. Вона знала, що ці двоє не будуть такими добрими. Як і очікувалося, вона почула, як Садр продовжує. Але ми повинні отримати таємницю цього меча. Це не має жодного стосунку до дому Сейфер. Цей меч насправді є ключем. Тільки справжній нащадок королівської сім'ї Еруен може потримати його і відкрити ці двері.

Він зробив паузу і продовжив. Як прямий нащадок короля Еріка, я думаю, ви нас не розчаруєте, чи не так?

.

Якусь мить Амандіна мовчала.

.

Або приєднуйтесь.

.

Або померти.

.

Це справді був простий вибір.

,

Довгий час вона не сказала ні слова. Вона тільки мовчки дивилася на меч.

.

Садр нікуди не поспішав. Він чекав на її відповідь, не кажучи ні слова, наче в нього вже була картка в рукаві.

,

За якусь мить Амандіна нарешті підняла голову і відповіла слово за словом. Я розумію. Як прямий нащадок короля Еріка, я вас не розчарую.

.

Дівчина сказала це з великою серйозністю.

На жаль, Садр і Макаров не зрозуміли.

.

Пальці першого пестили гладеньке лезо Священного Меча Левове Серце. Потім він підняв меч і передав їй.

.

Але Амандіна не простягла руку, щоб взяти його.

.

Це твій єдиний шанс, дівчинко, — пригрозив Садр з похмурим виразом обличчя. Візьми цей меч, інакше покинеш це місце.

.

Амандіна подивилася на нього.

.

Так, сказала вона, але у мене є прохання.

.

Це прохання змусило Садра на мить зупинитися.

Але після хвилинного вагання він кивнув. Оскільки ця людська дівчина вирішила підкоритися, він не хотів ускладнювати ситуацію в цей час.

Я хочу знати про тебе. — запитала Амандіна.

Садр насупився. Чи не здається тобі, що ти просиш занадто багато, дівчинко?

.

Я думаю, що це розумне прохання, мій пане, – спокійно відповіла Амандіна. Я вже довів свою спроможність, але нічого не знаю про тебе.

.

Це правда.

.

Чаклун Садр кивнув. Йому подобалося мати справу з розумними людьми, особливо розсудливими.

.

Він відчув, що починає захоплюватися цією маленькою дівчинкою.

Гаразд, це можна вважати винятком. Що ви хочете знати? — відповів він.

.

Про сутінкового дракона.

.

Садр вдихнув ковток холодного повітря.

Амандіна була незворушна і продовжувала. План в Еруані – це не просто гра для сатхардіанців, чи не так? Я не хочу, щоб до мене ставилися як до найнижчої шахової фігури.

.

Чаклун Садр глибоко глянув на дівчинку. Це питання не перейшло його межу, але воно перевершило його очікування. Він не знав, про що думала Амандіна, але думав, що вона передбачлива.

Він підсвідомо подивився на Макарова, і його серце наповнилося розчаруванням.

?

Як може бути така величезна прірва між людьми?

Не те, щоб Макаров був недостатньо хитрим, але рівень мислення багато чого визначив.

Цікаво, — пробурмотів чарівник Садр. Але приховувати було нічого. Сатардійці зробили таку