Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Максимальне потрапляння, Ганна Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Максимальне потрапляння, Ганна Калина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Максимальне потрапляння" автора Ганна Калина. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 39
Перейти на сторінку:
Розділ 22

Бути Стражем Граней - це не дивуватися. Я досягла того рівня «просвітлення», якого й мала. Адже ще пару тижнів тому я б з вереском схопилася з ліжка, побачивши навислого наді мною гуманоїда. А так навіть не здригнулася, дивлячись у бездонні чорні очі форми елітних оливок.
- Привіт, Гарлі, - сказала я хрипким голосом.
— Добрий день, — механічним голосом відповів гуманоїд.
І приставив до моєї голови щось схоже на пістолет. Евтаназія? Прилад весело пилікнув, Гарлі pfljdjktzj глянув на показники, що висвітлилися на екрані біля стіни. Чорт! Я з цією роботою вже у всьому зброю бачу! А мені ж просто зміряли температуру.
— З поверненням, — заявив Гарлі і відійшов від мого ліжка, — показники вирівнялися.
Смішне тільце гуманоїда було обтягнуте блискучим комбінезоном, а на скафандрі танцювали тисячі маленьких відблисків від вбудованих у стелю світильників. Лежала я у білій палаті, на ліжку під білим балдахіном. А навколо виблискували, пілікали і блимали різного виду прилади. Біля стіни кімнати (де знову ж таки не було жодного вікна) стояв стіл. За столом сидів другий гуманоїд, з таким же акваріумом на голові, як і у Гарлі. Ще два «зелені чоловічки» метушилися в іншому кутку кімнати, клацаючи тумблерами на величезному приладі, що нагадував музичний автомат з американського фільму.
Гарлі якраз вийшов у центр кімнати, і перед ним, прямо з підлоги, виїхала величезна голографічна панель, що зображувала вашу покірну слугу у всій красі. Для початку у розрізі. Панель висвітлила мій кістяк, потім кровоносну систему, нервову систему. М’язи…
- Гарлі! - обурилася я. — Що це за порнографія? Я на таке не підписувалася!
На панелі вже красувалося зображення мене зі шкірними покривами, усіма опуклостями, що належали, і без написів «цензура» в стратегічно важливих місцях. Мій вигук дуже здивував гуманоїда, і він навіть обернувся, намагаючись зрозуміти мої емоції.
— Сцен вашого злягання з представником однієї зі статей тут не представлено, — здивувався Гарлі. - Я зайнятий лікуванням вашої нервової системи. І фізичного виснаження. Отруєння ... Навіщо ви використали термін, що не відображає дійсність?
На мій страх, інші гуманоїди зацікавилися предметом суперечки і дружнім натовпом обступили панель, розглядаючи моє зображення. Склався спонтанний консиліум, гуманоїди бадьоро воркували, бурмотіли, шепотіли. Явно не розуміли, у чому причина мого невдоволення.
- Я ж там гола! — гаркнула я на гуманоїда і тицьнула пальцем у панель: — Реальність там відбивається вся! І з різних ракурсів! Забери цю гидоту!
Натовп гуманоїдів здивовано лупав очима і дивився на мене. Все ж таки один (мабуть найкмітливіший) додумався клацнути якоюсь кнопкою, і зображення зникло. Я з полегшенням лягла на подушку.
— Ти смерті моєї від сорому добиваєшся? — видихнула я.
- Ні, - чесно заявив гуманоїд.
Він так кумедно говорив. Він мені когось нагадував… Цікаво, чи вони з Данилом випадково не родичі?
— Ви при смерті були від отруєння, — продовжував бубоніти Гарлі, — сором до летальних емоцій не відноситься. Смертельним може бути страх, і то в окремих випадках…
- Стоп! - заблагала я, - відмотай трохи назад і повтори про отруєння.
Гарлі знову клацнув своєю моторошною панеллю, але цього разу на ній з’явилося зображення величезної колючки.
— Це шпилька рослини гільвенохтера, — пояснив гуманоїд, — коли вас перенесло у світ архаліарран…
— До єдинорогів, чи що? - Втомлено уточнила я.
Гарлі кивнув і продовжив:
— Ви напоролися на шпильку. Отрута потрапила в кров. Сталося отруєння, і, якби на вашому місці була проста людина, отрута вбила б її миттєво. Вас врятував імунітет вартового і питво… Але отруєння викликало сплутаність свідомості, запаморочення, тремор кінцівок.
Я з вдячністю згадала жалісливого коня, який наполегливо штовхав мене до води. Чуяло звірятко мою кончину, що наближається. І стало ясно, чого так паршиво мені було після переміщення. Організм отруївся, а ще й камертон заповнював витрачену енергію.
— Це через отруєння я не могла сконцентруватись на переміщенні? І послабшала…
- Ні.
Я його прикінчу! Задушу трубкою від крапельниці чи шприцем заколю!
- Гарлі! — нервово попросила я. — А чи можна прослухати всю інформацію про те, що сталося зі мною? Одразу! Всім текстом.
— У вас закоротило камертон, — відразу видав гуманоїд, — через переміщення в чужому, явно спонтанному потоці, ваш камертон закоротило. Його розбалансувало і синхронізація вашої нервової системи з приладом порушилася. Звідси підвищене споживання вашої енергії та неможливість точного перенесення зі світу у світ.
Фух! Значить, це не я безталанна стражниця! Це прилад глючив! Ніщо не вселяє віру у власні сили, як підтвердження чужої провини. Інші гуманоїди розсілися на свої місця, знову клацали тумблерами, кнопками, важелями. Напрочуд організована раса. Цікаво, а як виглядає їхній світ? Може, це через отруйні гази в їхньому повітрі вони такі розумні? Те, що зелені та худі через нього, так це точно! Скоробилися в несприятливих умовах ... Всі соки в мозок пішли.
— Вас відшукав Степан, — продовжував бубнити Гарлі, — професор Радунський подав сигнал про лихо одразу ж, як вас затягло у вирву. Робота камертону як пошукового маячка не порушилась. Вам пощастило. Степан досвідчений в пошукових місіях.
- Та взагалі! Джек-пот! - хихикнула я. — Отруйний шип у зад увігнала, по піску пикою проїхалася... Камертон ледве весь спинний мозок не висмоктав... Удачі сипалися одна за одною.
- Ви вижили, - так само без жодної емоції вирік Гарлі, - враховуючи всі несприятливі обставини - це і є везіння.
Я навіть замовкла, прикусивши губу. Що ж. Вся світова мудрість у сухому залишку. Без філософських роздумів, кольорових алегорій та іншого лушпиння.
— А Радунський та Лужанський? - Уточнила я.
Гарлі захоплено возив пальцем по планшету у себе в руках, неохоче відволікся і глянув на мене.
— Вирушили на Раду для звіту, — кивнув гуманоїд. — Вони вас відвідають згодом. А зараз у вас лікувальний сон.
- Я не хочу спати, - здивувалася я.
- Це не має значення, - заявив Гарлі.
І натиснув якусь кнопку на узголів’ї мого ліжка. Ви хоч раз бачили, як вимикається заводна лялька? Мені здається, саме так я виглядала, коли вирубалася на ліжку. Технології…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 24 25 26 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Максимальне потрапляння, Ганна Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Максимальне потрапляння, Ганна Калина"