Читати книгу - "Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон"

— Іди до нас, — зупиняє мене Віктор у коридорі, коли прямую до своєї кімнати.

Незрозуміло дивилася на нього і кліпаю віями.

— Навіщо? — Серце пропускає пару трійку ударів від несподіванки.

— Фільм подивимося, — Віктор шокує ще дужче.

Не те щоб я ніколи в компанії брата фільми не дивилася і в цьому було б щось дивне. Навпаки. Нічого незвичайного.

Тільки ось жодного разу вони не звали мене, коли були разом.

Не одразу знаходжу сили погодитись. Віктор відчиняє двері до кімнати Ніка і жестом запрошує увійти.

Чи мріяла я про це? Десь у глибинах свідомості. У тих, яких ми з Віктором уже були парою.

— Опа, сістер, — Нік стукає по ліжку поруч із собою. — Вирішила приєднатися нарешті?

— Наче ти мене кличеш щоразу, а я відмовляюся, — пирхкаю і підбираюсь на м'яке ліжко.

Віктор сідає поряд і у приглушеному світлі світлодіодної лампи перегляд фільму здається занадто романтичним.

Звісно, ​​якби тут нас було двоє.

Не можу не помітити, що братик явно вражений моєю появою, а це означає, що ініціатива запросити виходила виключно від Віктора.

Несподівано приємно.

Нік вибирає жахіття і до середини фільму, можу присягнутися, на моїй голові з'являються кілька сивих волосин. Брат постійно смикає і лякає на напружених моментах, чим змушує кричати від жаху.

Після чергової такої витівки на моє плече лягатиме тепла долоня Віктора. Завмираю цієї секунди.

— Не бійся, — його шепіт майже торкається вуха.

І почуття поєднуються в коктейлі так сильно, що не розумію, які з інгредієнтів переважають.

Вибух.

Саме так можу назвати вібрацію мого телефону від вхідного дзвінка.

Кидаю побіжний погляд на екран.

«Нестерпний тип»

Тільки Рома може дзвонити мені об одинадцятій годині ночі.

Виклик триває, а рука Віктора, як і раніше, знаходиться на моєму плечі.

Здається, вибір ще ніколи не був таким складним.