Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

- А моє життя ламати можна? - ну це просто ідіотизм якийсь.

- Повторюсь спеціально для тебе, колючка, - Дем'ян кладе свою руку мені на плече і доводиться боротися з бажанням негайно її скинути з себе. - Я тобі допоміг. Усе, що від тебе вимагається - грати щасливу дружину, і ми обоє будемо в шоколаді. 

- Ще скажи, що ми жити разом будемо! - бурчу  і все-таки відступаю на крок. Дем'ян забирає руку й ховає обидві в кишені джинсів. І погляд у нього після моїх слів такий... що я одразу розумію - потрапила в ціль! 

- Твоя квартира доволі нічого, але до своєї я уже звик. Завтра перевеземо твої речі.

- Гей! - це все, на що мене вистачає. Дем'ян явно не збирається слухати моїх істерик і прямує у коридор. Наздоганяю його вже тоді, коли він відчиняє вхідні двері. 

- Заїду за тобою о сьомій вечора. І... одягнися красиво. Не варто шокувати мою сім'ю у вечір знайомства.

Хочу назвати його кількома гарячими словечками, але не встигаю, тому що двері зачиняються перед моїм носом. Ну це просто капець якийсь! Грати щасливу дружину цього ескімоса! Та я ніколи не зможу цього зробити! 

Половина дня минає у мене за розмовами з подругами по телефону. Дивно, та вони не бачать нічого поганого в тому, що зі мною сталося. Ну пограю я щасливу дружину сина мільйонера, що тут такого? Он, Ліка з радістю помінялася б зі мною місцями. Шкода лише, що Єгоров для своїх трюків вибрав мене, а не її. Обом було б простіше…

А так довелося брати себе в руки  і не падати в грязюку обличчям. Якщо Дем'ян хоче виставу за вищим класом, він її отримає! Зроблю це не для себе, а для батька. Як не крути, а в цьому питанні Дем'ян мав рацію. Рідство з Єгоровими для моєї родини - це наче джекпот виграти. Добре, що хоча б комусь пощастило, а мені віддуватися тепер. 

Хотілося, щоб Дем'ян пошкодував про те, що вважав мене некрасивою. Ну так, зранку прекрасного в мені мало, але все ж... можна бути більш тактовним. Саме тому я одягнула скромну, але доволі гарну сукню блакитного кольору довжиною до колін та з чорним поясом на талії. Туфлі на високих підборах робили мене майже одного зросту з Єгоровим. А ще макіяж, доволі стриманий, але красивий. Навіть волосся накрутила та залишила спадати легкими локонами на плечі. 

Рівно о сьомій я покинула квартиру і зайшла в ліфт. Саме в цей час на телефон прийшло повідомлення від Дем'яна.

"Я біля твого дому. Виходь"

"Зараз буду"

Швидко відписую і збираюся заховати телефон у сумку, але саме в цю мить прилітає відповідь.

"Знаю ваше зараз. Напевно, навіть не одяглася ще."  

О! А хтось, схоже, не в гуморі! Ну що ж, не мені одній мучитися. 

Виходжу з під'їзду і одразу помічаю дорогу тачку Дем'яна. Сам чомусь не  поспішає покидати салон, тому прямую до дверей з боку водія і стукаю у тоноване скло. Двері розпахуються і хлопець оглядає мене здивованим поглядом. Помічаю у нього в руках телефон і відкриту сторінку соцмережі. Схоже, ось, що відволікає його увагу. 

- Не збираєшся двері відчинити своїй дружині? - мило усміхаюся, поки Дем'ян оглядає мене з голови до ніг. Невже сподобалося те, що побачив?

- А ти швидко. А то думав, що надовго тут завис, - хмикає та вистрибує на вулицю. - До речі, милий прикид. Моя мама оцінить. 

Мені взагалі-то байдуже, чи подобаюся я його батькам. Ми ж не справжня пара, лише на папері, і як тільки з'явиться можливість, розлучимося. 

Дем'ян, як справжній джентльмен, відчинив для мене передні пасажирські дверцята і навіть дочекався, коли я сяду всередину. Тільки от зачиняти їх не поспішав.

- До речі, сьогодні збереться усе моє сімейство, тому не лякайся сильно, - вперше за час нашого знайомства хлопець говорив абсолютно серйозно. Ого! А це щось новеньке. 

- Хвилюєшся за мене, чи все-таки за себе? - не втрималася від запитання. 

- За нас обох, колючка, - Дем'ян мені підморгує і зачиняє дверцята.

Ну і як це розуміти? Схоже, чергові неприємності тільки починаються…