Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Десять наступних днів, включаючи суботу, Стас привозив та відвозив Катю з клініки. Він завів звичку купувати по дорозі букет польових квітів і щодня міняти його на свіжий у вазі біля ліжка хворої.

Втім, із усіх днів запам'яталася йому саме субота. Коли повертаючись з басейну, він з подивом виявив Катю, яка сиділа в кафе.

Влада, що радісно воркував поряд з нею, змило хвилею, варто було Стасу наблизитися до її столика.

- Вирішили проводити вихідні активно? - трохи насмішкувато поцікавився чоловік, підсідаючи до неї без запрошення.

Чомусь відчував себе враженим до глибини душі. Але, власне кажучи, хіба вона мала просиджувати всі вихідні вдома?

Катя підняла на нього спокійні зелені очі, відпила вже знайомий йому гарячий шоколад з горіхами, і неквапливо промовила:

- Без бабусі вдома страшно порожньо та тужливо. Я маю багато справ, але я не знаю, чим себе зайняти. Так що в суботу я теж їжджу до неї, - просто відповіла Катерина, Стас незручно зіщулився, представивши себе на її місці. - Я їздила б і в неділю, але вона заборонила. Каже, що мені потрібний відпочинок.

- Правильно каже, - підтакнув він.

- Але це дуже складно та боляче, бути в порожньому будинку без неї. Я боюся подумати, що... Дуже хочу, щоб бабуся якнайшвидше повернулася додому. Звичайно я не дура і розумію, що вона у віці і рано чи пізно цей момент настане. Просто егоїстично хочу відкласти такий день якнайдалі.

У повітрі ненадовго повисла тиша осмислення, що майже відчутна.

- Однієї неділі я вийшла з дому не до бабусі. Ноги привели сюди, до дітей. Але я пам'ятаю, що обіцяла вам...

Він відчув себе справжнім чудовиськом, що відібрав у дітей психологічну допомогу. Хотів роздратовано заперечити, що нічого їй не забороняв. Це її життя, хай саме і вирішує. Але почув свій голос, ніби збоку:

- Катю, давайте я вам просто спишу борг.

Умови парі у пам'яті навіть не спливли. Просто дуже хотілося задушити в зародку моторошне відчуття власного святенництва. Що він знав про цих дітей? Може, вона їм правда так сильно потрібна? Але ж вона і йому потрібна! На роботі. Бадьорою та відпочившою.

Дівчина невдоволено глянула на нього.

- Не треба робити поблажок. Жалість не надто приємна. А такі гроші не списують просто так, - вона невесело хмикнула і пронизливо подивилася йому у вічі. - Навіть якщо для вас це справжні копійки, ви чудово розумієте, що для мене це величезна сума. І рано чи пізно не відданий борг дасть вам негласне право вимагати щось, що я не зможу надати. Не має значення, що це буде. І не важливо, самі ви так вирішите чи хтось надоумить. Не ображайтеся, будь ласка. Я бачу, як багато ви робите для нас із бабусею. І якщо скажу, що ціную це, то нічого не скажу. Але напишіть мені, будь ласка, ваш рахунок. Я перераховуватиму вам гроші з кожної зарплати. Розумію, що беру у вас, щоб вам віддати. Смішно, мабуть. Але ж я відпрацьовую їх. Я віддавала б все, але треба трохи залишати, щоб жити. Не знаю, що сказати ще. Бачу, що ви хмуритеся... Мабуть, вважаєте мене невдячною. Але це не так.

Вона важко і переривчасто зітхнула, помітно розхвилювавшись. Стас насупився.

- Мені шкода, що я справив таке враження на вас.

Він зібрався залишити оплату за свою каву та її шоколад і підвестися, щоб піти. Але на Катю налетіли діти. Вони захоплено щебетали їй про свої радощі та прикрощі, оточивши їхній столик.

Мимоволі також опинившись в оточенні, Стас швидко змінив похмурий вираз обличчя на посмішку. Неможливо було не пом'якшитися побачивши мініатюрну руду фею в компанії її вірних підданих. Діти світилися від щастя, тягаючи дівчину у бік ігрового майданчика.

Чоловік не помітив, як опинився в епіцентрі подій, повністю занурюючись у затіяну гру та метушню. Директор центру здивовано глянув на нього, але промовчав, побачивши, як Стас хитає головою, прикладаючи до губ вказівний палець.

Найближчим часом Катя однією тільки своєю присутністю зробила, мабуть, увесь денний виторг. А Стас під її чуйним керівництвом встиг покататися на всіх атракціонах та нагодувати дітей морозивом.

Його забавляла думка, що хтось із партнерів може забрести до бізнес-центру і побачити його в такому нетиповому для самотнього бізнесмена місці. Так, можна собі уявити, що вони подумають. І що подумав би він сам, опинися б на їхньому місці.

Користуючись нагодою, кілька разів крадькома обійняв Катю, відчувши, як щось здригнулося в грудях і серце забилося швидше. Адреналін, мабуть. Злитися на неї, навіть після сказаного, не виходило.

Буквально вирвавши сміливу та щасливу дівчину з рук малюків, повів до ескалатора. Декілька матусь з розумінням посміхнулися, дивлячись на них, коли діти почали клянчити пограти з нею знову наступними вихідними. І він добре розумів дітлахів.

Катя збентежено заперечила одній з мам, ніби всі вони неправильно витлумачили. Але Стас раптом обійняв її за талію, притягуючи до себе і широко посміхаючись. За що удостоївся сердитого погляду. Щоправда, вириватися вона таки не стала. Може, з розсудливості (не влаштовувати ж сцени прилюдно), а може, тому що їй приємні його дотики.

Чоловікові хотілося вірити, що вірним є останній варіант.

Якось само собою вийшло, що й до клініки потім вони знову вирушили разом. Голову медустанови було поставлено на місце одним грізним поглядом Стаса, коли спробував насмішкувато прокоментувати їхні постійні спільні візити.