Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Діган

Я повертаюся від Ердану до Академії. Принц мене проводив до краю лісу, а далі мені летіти кілька годин наодинці.

Я задумуюсь і мимоволі згадую події тридцятирічної давності.

Нас тоді було троє друзів: Грег, я та Кай. Ми навчалися в Академії нашого королівства, на випускному третьому курсі, як зараз мої учні.

І пощастило нас усіх трьох закохатися в одну драконіцю.

Власне, вибір наречених у Диких Землях і тоді вже був невеликий, а на бойовому факультеті, де ми с друзями навчалися, Таїда була єдиною дівчиною.

Ми всі троє втратили від неї голову, та й не лише ми, але вона тусила лише з нами. Решту ми від неї віднадили ще на першому курсі.

Кожен з нас мріяв одружитися на ній після закінчення навчання. Ми всі троє були впевнені, що вона є та сама – Істинна. За весь час навчання Таїда ніколи не виділяла жодного з нас. У нас з нею був договір - спочатку навчання, а потім - все інше.

Як виявилося згодом, батьки поставили їй умову вийти заміж після закінчення Академії. У сім'ї були фінансові складнощі, і їм було важливо вдало видати доньку. Але ми тоді про це не знали.

Батько Грега, Сарсет, тодішній король, був суворий до сина і виховував його без жодних поблажок та привілеїв. Грег не світився на жодних палацових заходах як спадкоємець, і в Академії ніхто, окрім мене та Кая, не знав, що він – наслідний принц. Таїда також була не в курсі.

Усі три роки в Академії ми товаришували, проводячи практично цілі дні вчотирьох. Але навчання вже добігало кінця, і ми запропонували дівчині вибрати одного з нас у чоловіки. Вибрати з рівних, без урахування титулів та кількості золота у скарбницях.

Таїда обрала Кая... І вони, потай від усіх, одружилися. Як виявилося пізніше, Кай наплів дівчині, що він і є наслідний принц. І це, цілком можливо, відіграло вирішальну роль у її виборі.

Грег, який зайняв трон вже через три роки через трагічну загибель батька, заслав Кая у дальній гарнізон. Де Таїда померла через важкі пологи, а Кай після цього наклав на себе руки, стрибнувши з скелі та склавши крила.

Після зради Кая король Грег більше нікому не вірить. І я – його єдиний друг.

Був…

Занурившись у спогади, я й не помітив, як долетів до Академії. Грейсі вибігла мене зустрічати, і я зрадів, зазначивши, що дівчина не сильно постраждала від нашої першої розлуки. Згодом, коли ми звикнемо, при розлуці на кілька днів симптоми не будуть такими різкими.

- Дігане, ти вже повернувся? Я чекала на тебе тільки завтра!

- Грейсі, я ледве витримав без тебе дві доби! Ти як??

- Тримаюся, зробила собі заспокійливий відвар.

- І як, допомагає?

- Чесно кажучи – не дуже! Але його приготування мене відволікало.

Сміємося. І так на душі легко. Ці місяці я проведу зі своєю Істинною і вже коханою, Грейсі, не думаючи про те, що чекає нас вдома.

- Я попросив принца провести обряд першого дня весни. – Повідомляю нареченій радісну звістку. - Ти ж не проти?

- Звичайно, не проти! Як раз встигнемо все підготувати! А зараз, пішли до хати, тобі не заважає прийняти душ, мій дикий дракон! - Грейсі смішно поморщила носик, і я знову засміявся. Все ж таки я щасливий! Хай і ненадовго.

Ердан

Діган полетів, скоріш за все, на зміну йому прилетить Крістіан, давно його не було. Цікаво чому? Не вівчарством же він захопився!

Сам сміюся через безглузде припущення і з нетерпінням чекаю на візит друга. Напевно, йому є що розповісти!

Повертаюся до печери. Спати лягати ще зарано. Беру конспекти та читаю вголос. Я не думаю, що Ксі мене чує. Просто мені тут бракує спілкування. Я скоро збожеволію із самотності. Та навіть просто м'яч попинати хочеться! Або з кимось зачепитися та побитися. До речі, так! Мене так і тягне комусь фізіономію підрихтувати. Я не звик сидіти в печері місяцями!

Злюсь.

Закипаю.

Ксі!!

Все через твою безглузду витівку!

Відкидаю конспекти убік і вибігаю з печери. Обертаюся і, незважаючи на темряву навколо, вирушаю політати.

Мені треба розвіятися.

Здійснюю кілька небезпечних маневрів, просте махання крилами мені зараз не допоможе.

Чіпляюсь у темряві за скелю і розриваю крило.

Некрилаті Боги! Я падаю! Одним крилом трохи уповільнюю падіння, приземляюся на невеликий уступ і втрачаю свідомість.