Читати книгу - "Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи"

це запитання, не потрібно бути Шерлоком Холмсом. Гордість, гнів, бажання відчути свою значимість — всі найсильніші емоції в його характері підбурювали його помститися, розквасити хулігану носа. І коли батько пояснив сину, що одного дня він зможе дати здорованю прочухана, якщо їстиме все, що пропонує мама. Батько дав йому надію, і проблему з їжею було вирішено. Хлопчик почав їсти шпинат, капусту, рибу — все, щоб стати достатньо сильним і розправитися зі своїм кривдником.

Вирішивши цю проблему, батьки взялися за іншу: їхній син мав погану звичку мочитися в ліжку. Його сварили, соромили, знову і знову повторювали, що батьки не хочуть, щоб він це робив, але нічого не допомагало досягти мети — постіль щоразу була мокрою. Нарешті батьки запитали себе: «Як зробити так, щоб у хлопчика з'явилось бажання забути про цю звичку? Чого він взагалі хоче?»

Він хотів спати в піжамі, як татко, а не в нічній сорочці, як мама. Батьки були вже ситі по горло його нічними пригодами, тож із радістю пообіцяли купити пару піжам.

По-друге, хлопчик хотів мати нове ліжко. Мати привела хлопчика до меблевого магазину в Брукліні, підморгнула продавцю й сказала: «Цей маленький джентльмен хотів би зробити кілька покупок».

Продавець дав хлопчику можливість відчути свою значимість, запитавши: «Юначе, що я можу вам показати?»

Хлопчик, який, здається, враз став на кілька дюймів вищим, відповів: «Я хочу купити собі ліжко».

Ліжко привезли наступного дня, і ввечері, коли батько повернувся додому, малюк підбіг до дверей, гукаючи: «Татку! Татку! Ходи нагору, подивися на ліжко, яке я купив!»

Батько роздивився ліжко і, пам'ятаючи поради Чарльза Шваба, проявив «щирість у схваленні та щедрість у похвалі».

«Ти ж не збираєшся його намочити?» — запитав він.

«Ні, ні! Я ніколи не намочу це ліжко». Хлопчик дотримав своєї обіцянки, адже тут йшлося про його гордість. Це було ЙОГО ліжко. Він САМ його купив. І він спав у піжамі, як маленький чоловік. Він хотів поводитися, як чоловік. І в нього це вийшло.

Інший слухач нашого курсу, К. Т. Датчменн, телефонний майстер і батько, не міг привчити свою трирічну дочку їсти вівсяні пластівці на сніданок. Звичайні вмовляння і прохання не допомагали. Тоді батьки запитали себе: «Як заохотити дитину їсти їх?»

Ця маленька дівчинка любила наслідувати матір, їй подобалось відчувати себе дорослою. Отже, одного ранку мати поставила її на стільця і дозволила самій приготувати собі пластівці. У цю визначальну мить, коли дівчинка розмішувала пластівці, до кухні увійшов батько.

«Поглянь, тату, сьогодні я сама готую пластівці», — сказала вона.

Цього ранку дівчинка з’їла дві порції пластівців без жодних умовлянь, тому що їй це було цікаво. Вона відчула власну значимість і реалізувала в приготуванні пластівців свою потребу в самовираженні.

Вільям Вінтер якось зауважив, що «самовираження — це домінантна потреба людської натури». Чому б не застосувати цей психологічний прийом у ділових відносинах? Коли у нас з’являється блискуча ідея, чому б замість того, щоб змушувати інших втілювати її, не дати їм можливості самостійно «замішати» та «приготувати» цю ідею. Тоді вони будуть дивитись на неї, як на власну, і, можливо, легко «проковтнуть» її, ще й добавки попросять.

Пам’ятайте: «Насамперед пробудіть у іншій людині сильне бажання. Той, хто це зробить, здобуде цілий світ. Той, хто не зможе, — приречений бути самотнім».

Пробуджуйте в інших людях ентузіазм.

Розділ 11

Робіть так, і вам будуть раді повсюди

авіщо читати цю книжку, щоб дізнатись, як здобути друзів? Чому б просто не взяти на озброєння техніку найкращого у світі завойовувана друзів? Хто він? Ви можете зустріти його завтра на вулиці. Коли ви будете за десять кроків від нього, він почне махати хвостом. Якщо ви зупинитесь і погладите його, він нестямиться від радості й буде пнутися зі шкіри, щоб показати, як ви йому подобаєтесь. І ви знатимете, що за цим проявом любові немає жодних прихованих мотивів: він не хоче продати вам нерухомість і не збирається одружуватись із вами.

Чи задумувались ви коли-небудь над тим, що собака — єдина тварина, якій не треба працювати, щоб заробити собі на життя? Курка несе яйця, корова дає молоко, а канарка співає. Але собака заробляє собі право на життя у вашому домі, даруючи вам лише свою любов.

Коли мені було п’ять років, батько купив мені за п’ятдесят центів маленьке руде цуценя. Воно стало світлом і радістю мого дитинства. Щовечора о пів на п’яту цей песик сідав перед будинком і не відводив очей від стежки. І варто йому було почути мій голос чи побачити крізь кущі, що я наближаюсь, як він кулею мчав мені назустріч, аби привітати радісними стрибками і щасливим гавканням.

Протягом п’яти років Тіппі був моїм незмінним товаришем. А потім однієї жахливої ночі — я ніколи її не забуду — його вбила блискавка, вбила за кілька кроків від мене. Смерть Тіппі стала трагедією мого дитинства.

Ти ніколи не читав книг із психології, Тіппі. Тобі це не було потрібно. Якийсь загадковий інстинкт підказував тобі, що за два місяці можна знайти більше друзів, виявляючи щиру зацікавленість до людей, ніж за два роки, намагаючись зацікавити їх собою. Дозвольте мені повторити це ще раз: за два місяці можна знайти більше друзів, виявляючи до них щире зацікавлення, ніж за два роки, намагаючись зацікавити їх собою.

Однак є люди, які все життя припускаються грубої помилки, щосили намагаючись привернути до себе інтерес оточуючих. Звичайно ж, це не працює. Люди не не цікавляться вами. Вони не цікавляться мною. Зранку, вдень і ввечері вони цікавляться лише собою.

Нью-Йоркська телефонна компанія провела детальне дослідження телефонних розмов, щоб дізнатись, яке слово люди застосовують найчастіше. Як ви вже здогадались, цим словом був особовий займенник «я». У півсотні телефонних розмов його використали 3 900 разів. «Я». «Я». «Я». «Я».

Коли ви розглядаєте групову фотографію, кого ви намагаєтеся відшукати у першу чергу?

Якщо ми матимемо на меті просто вразити людей і викликати їхню зацікавленість, то ніколи не зможемо знайти відданих, щирих друзів. Друзів — принаймні справжніх — так не здобувають.

Наполеон намагався це зробити, і під час своєї останньої зустрічі з Жозефіною змушений був визнати: «Жозефіно, мені щастило так, як жодній людині; та в цю мить ти — єдина людина у світі, на яку я можу покластися». Хоча історики сумніваються, що він міг покластися навіть на неї.

Альфред