Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Ти мені давно подобаєшся. Просто я надто був не впевнений, чи подобаюся я тобі, і були інші заморочки. Коли я думав, що краще тобі бути з іншим. Судячи з погляду, ти хочеш мене вдарити чимось важким.

— Не обов'язково важким. Просто розумію як багато дурниць буває часом у голові.

— А після кожного твого побачення в мене наче щось обламувалося всередині і сьогодні ілюзії остаточно обсипалися. І я зрозумів, що готовий придушити хлопців поруч із тобою.

Я посміхнулася. Приємно таке чути. А потім помітила, що діти полізли шкодити.

— Потрібно їх перехопити, інакше я не розплачуся.

Алекс встиг перехопити моїх племінників магією. А офіціанти зняли їх із високих табуретів і вже спокійно відібрали склянки. Просто був момент, коли вони могли ось-ось упасти просто на вітрину з солодощами. Власне, з якої обидва стягнули красиві склянки. Нас не сварили, просто принесли дітей. Я взяла молодшого, Алекс старшого.

— Слав, це було небезпечно.

— Угу, — тільки й сказав.

— Злякався?

— Угу.

Подивилася на час.

— Комусь уже час купатися і спати.

— Угу.

Ми з Алексом весело розсміялися з його відповідей. Він проводив мене додому і допоміг укласти хлопчаків спати. А потім я перша поцілувала і вже я не відпустила його. Бо відчуваю на довго це затягнеться, якщо ходити навкруги. Він був дуже ніжним і чуйним. А яке це задоволення прокидатися разом і знову цілуватися. Щоправда, наша ідилія закінчилася, коли Славко заліз до нас і допоміг Саші забратися на ліжко. А я зрозуміла, що мені ніяково від того, що не вдягнена і прикрита лише ковдрою, власне як і Алекс. Ми переглянулися зніяковіло. Він підхопив хлопчаків під пахви і сказав.

— Ми пішли вмиватися. У тебе є час одягнутися.

Я тільки зітхнула, дивлячись на цю ідилію. І його красиву спину і те, що нижче. Швидко одягнулася в домашній одяг і пішла до них у ванну. Алекс уже був у білизні й допомагав Саші чистити зуби. Сперлася на одвірок дверей, милуючись ними.

— Ви добре виглядаєте.

— Ми вже майже почистили зубки.

Підійшла до нього й поцілувала між лопаток. Він трохи здригнувся і сказав.

— Лоскотно, але приємно.

Коли вони вийшли, я швидко прийняла душ і постила зуби. Алекс на кухні тим часом готував дітям кашу. На моє німе запитання показав на записку на холодильнику. Який день тижня і що готувати.

— Ага, а то я сама забуваю і тоді щодня одне й те саме. Ванна вільна. Якщо потрібна. Я можу доготовити.

Він вдячно кивнув і пішов у душ.

— А він буде з нами жити? — запитав Славко, коли Алекс вийшов.

Я тільки плечима знизала, сама не знаю, що в нас вийде. Але він мені давно подобається. І я рада цьому побаченню. Зараз дивлячись на дітей, зрозуміла, що ми не оберігалися. Якщо будуть наслідки у вигляді дітей, я вже готова. На тренувалася на двох. Коли Алекс прийшов я вже доготовляла кашу. І доробляла салатик до неї. Сашу ще потрібно годувати з ложечки особливо вранці. Вдень він може і сам, вранці часто відволікається.

— Увечері ще погуляємо?

— Тільки не довго, потрібно буде прийняти доставку продуктів.

Він тільки кивнув. А в управлінні Луї його привітавши, сказав:

— Нарешті зважився. А то в дівчинки нерви не залізні. І нагадую про нічне чергування сьогодні.

— На жаль компанію скласти не можу. Брат буде тільки на вихідних.

Алекс мені тільки винувато посміхнувся. Повз нас пробіг Діма.

— Як дружина? — запитав у нього Луї.

— Ще не народила, — сказав він з посмішкою, — але з дня на день.

Розійшлися по своїх місцях. Я знову моніторила камери порталів і зловила момент, коли підміняють відео. Одразу повідомила про це Данила. Він комусь ще повідомив, а потім мені сказав.

— Виставили чергових біля порталу. Зараз підуть перевірять.

Вдалося зловити контрабанду. І заарештувати частину співробітників, які там взагалі не значилися. Тому що були вихідцями з нижньої площини. Хто їх туди пустив, поки розбираються.

 — Молодець, стеж далі. Ти в нас поки що найуваждніша. І інтуїція в тебе добре працює.

В обід сходила з Алексом у кав'ярню перекусити. Він сміливо обіймав мене і крадькома цілував у скроню. Коли вже потрібно було йти, дочекалася, коли на нас не дивляться і поцілувала його першою.

— Спокійного чергування.

— Добре відпочинь, — він ніжно поцілував мене в губи.

Славко у садочку одразу запитав:

— А де дядько?

— На роботі, у нього нічне чергування. Пішли трохи покатаєтеся і підемо додому. Сьогодні доставка продуктів.

Здавалося б, звичайний вечір утрьох, а декого конкретного вже не вистачає. Приготувала на завтра пиріжків. Склала з собою, буде чим перекусити. А вранці дітей трохи раніше відвела в садок. Хотілося застати Алекса. Він усміхнувся, побачивши мене. Повів у малий зал для тренувань і притиснув до стіни. П'ять хвилин на поцілунки нам вдалося виділити. Потім у двері постукали.

— Відпускай хлопця спати, — почула голос Луї.

Алекс розсміявся і ще раз чмокнув мене в губи. Луї вже спокійно відчинив двері.

— Хм. Я помилився. Це ти її забрав.

— Іди відпочивай, — сказала хлопцеві з усмішкою.

День минув спокійно. Більше по порталу помітити не вдалося. Але те, що спіймали виконавців, я розуміла. А десь є рогатий, який убив моїх батьків, і він на волі. Уже коли збиралася додому підбіг скуйовджений Діма.

— Виручай, відчергуй за мене! Марію, її щойно в лікарню відвезли.

— Біжи, сказала йому з посмішкою. А хто з дітьми?

— Зараз везу їх бабусі й лечу до Марії в лікарню.

Довелося зателефонувати Алексу. Тому що хтось тепер має посидіти з моїми дітьми.

— Уже в садок ідеш? Я зараз приїду.

— У мене прохання, — зам'ялася.

— Кажи, що сталося.

— Можеш посидіти з племінниками? Я на нічну залишуся замість Діми, у нього дружину в лікарню забрали.

— Звичайно. Тільки їх потрібно із садка забрати.