Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Як дівчат звуть? — запитав Луї.

— Старша Ріра, або Маша. На рідне ім'я вже нормально реагує, не кидається прокльонами. Молодших Даша та Аріна.

Поміть як Маргарита вийшла з магазину з кульком морозива. Дівчата миттю залишили батька в спокої, і він зміг сісти рівно. Кожна отримала по морозиву.

— До завтра.

Чоловіки тільки кивнули, і я пішла. Гілберт, відкусивши морозиво, запропонував Сашкові. Він відкусив трохи, а потім виплюнув.

— Може рано? — сказала Маргарита чоловікові.

— Він шоколад не любить і холодне. Привіт.

— Це тобі.

Подруга передала мені пломбір на паличці. Поки їла Саша спостерігав за мною і в кінці потягнув руки вже до мого морозива. Дала йому ще раз спробувати. Він невдоволено наморщився.

— Мені сьогодні вже дядько дзвонив, просив раніше повернутися.

— Коли ви йдете?

— Тебе проведемо з хлопчиками додому і поїдемо на таксі до порталу. Не сумуй, ми на вихідних знову з'явимося.

Я тільки посміхнулася їм. Серед тижня зайшла на обід у кав'ярню поруч з управлінням. Замовила собі сендвіч і каву. І коли їла, до мене підсів хлопець. Він мені не сподобався, щойно він підсів. Притому він зовні симпатичний і по ідеї дівчатам такі подобаються. А я відчуваю якийсь підступ. Він почав активно клеїтися. Я вирішила перевірити реакцію, на інформацію, що виховую двох дітей. Відреагував насторожено. Але коли дізнався, що це мої племінники сказав:

— Але вони ж колись поїдуть, до батьків.

— Ні. Вони житимуть у цій площині й не можуть її залишати.

— Думаю для наших зустрічей вони на заваді не будуть.

— Я взагалі не збираюся з вами зустрічатися.

— Я хіба тобі не подобаюся?

— Ні.

Сказала це прямо і пішла з кафе. Він написав мені через кілька годин і почав закидати повідомленнями.

— Що ти така нервова? — запитав Алекс.

— Скажи, ти не підсилав до мене нікого з хлопців?

— Ні. Хтось чіпляється?

— Так. Не розуміє відмови. Пише тепер увесь час, я йому номер не давала.

Алекс забрав мій телефон і пішов на п'ять хвилин. Коли повернувся сказав:

— Більше він тебе не потурбує.

Він немов випадково доторкнувся до моєї шиї. Простежив за моєю реакцією.

— Кажи, що ти перевіряєш? Можу сказати прямо ти не отруйний. І я начебто теж.

Він тихо розсміявся і пішов. Залишивши мене в подиві. А наприкінці робочого дня запитав:

— Які плани на вечір?

— Піти забрати дітей із садка і погуляти на майданчику.

На моє здивування Алекс пішов зі мною. Першим забрала Славка. Він маленькою торпедою підбіг до мене й обійняв за ноги.

— Щось сталося?

— Сумував за тобою.

Він уважно подивився на Алекса.

— А тебе як звуть?

— Олексій або Алекс.

— Льошка чи що?

Я розсміялася з дитячої безпосередності.

— Можна і Льоша, хоча, — він подивився на мене, — вам можна і Льоша. Тільки не на роботі.

— Добре.

Далі пішла за Сашею. Молодшенький плакав і кликав мене. Виявилося, він щойно впав і боляче вдарився. Місцевий лікар уже оглянув і полікував забій. Але дитина сильно злякалася. Одразу залізла до мене на руки й обняла за шию. Добре, що сьогодні Олексій пішов зі мною. Він узяв сумку з дитячими речами. На дитячий майданчик ми все ж пішли. Саша, побачивши гірки, миттю забув про те, що падав і втік кататися. Мені довелося піти за ним слідом. Олексій тим часом стежив за Славком. І той користуюся нагодою катався по всіх гірках, що йому хотілося. І що можна тільки зі мною. Він вирішив раз дядько гуляє сьогодні з нами, то з дядьком теж можна. А коли діти попросили їсти повів нас кафе з дитячою зоною. Діти швидко поїли пішли далі бігати.

— У нас побачення? — запитала в Алекса трохи невпевнено.

— Тільки якщо ти не проти.

— Я не проти, — сказала тихо.

Він дбайливо взяв мене за руку, привертаючи увагу.