Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Тому що демонам важко бути в інших світах, — сказав Алекс.

А за кілька хвилин шеф додав.

— Тоді швидко нагрянули вартові. Але для твоїх рідних було вже пізно. Демон пішов, а його вихованця вбили. Мені шкода, Ліко. Але добре, що більше він до тебе не дістався.

А я стою, втупившись чолом у груди Алекса, і млію.

— Анжеліка, тобі потрібно йти відсипатися, — нагадав шеф. — Сподіваюся, ти зможеш заснути.

— А можна я в тренувальному залі посплю?

— Ні, йди додому.

Додому прийшла ближче до дев'ятої. Брат одразу спробував укласти мене спати. Я теж про це думала, але подивившись на племінниць сказала:

— Гіле, подивися на ці три рудих кізоньки.

Брат не ображався, що я його доньок козами називала, сам їх так дражнив за активність і невгамовність. Дівчатка дивилися вельми шкодно.

— М-да.

— Маргарито, а можна мені твою фірмову каву з підбадьорливим елексиром?

— Можна. Але ним краще не зловживати.

Уже допиваючи каву, отримала повідомлення, що до нас їде крісло і буде за п'ятнадцять хвилин. Коли занесли у квартиру довелося посперечатися ще з вантажниками з приводу куди його ставити. Вони хотіли у вітальні, я хотіла в спальню.

— Так хлопчики, не змушуйте згадувати погані слова: у домі п'ятеро дітей. Взяли й понесли в спальню.

— Але воно з однієї серії що і цей диван!

— Сестричка, я його сам потім переставлю.

— Гілберт не лізь, — сказала я втомлено. — Живо крісло в спальню, а то згадаю кілька проклять.

— Ви не відьма, вони не матимуть сили.

— Не переживайте, я вкладу силу в те, що вона скаже, — сказала Марго.

Вантажники тільки тепер звернули увагу, що моя родичка і троє маляток руді, а хлопчики біленькі. Швидко підхопили крісло й понесли в потрібному напрямку.

— Одразу б так, — сказала тихо.

Після їхнього відходу поснідала і ми пішли гуляти. Коли діти стрибали на батуті, написала шефу запитання:

«Я якось забула уточнити, я сьогодні вихідна?»

«Після нічної так. Відпочивай.»

Надіслала йому фотографію дітей на батутах. Навіть Сашко повзав там під наглядом батька.

«Не дають спати відьмочки?»

«Так, у малих багато енергії. Зате подруга робить хорошу каву з елексиром бадьорості»

Увечері я була сувора і непохитна спати о дев'ятій годині всім. Дівчатка хотіли мультик і пострибати на дивані. Ми Маргаритою вклали малих порушниць спокою. Вона погладила поцілувала старшу непосиду, і та відразу заснула. І слідом зробила так само з молодшими.

— Сонне заклинання, — сказала з усмішкою.

— Так, тому що самі вони засинають до дванадцятої, і теж я їх заклинанням присипляю. Просплять до сьомої ранку стабільно.

— А на мене подіє?

— Ти й так заснеш.

У кріслі на мене чекав Славко. Йому дуже хотілося спати в кріслі. Підхопила його на руки й пішла до його ліжечка.

— У кріслі поспиш, коли батьки поїдуть і я зможу спати в ліжку. Домовилися?

— Угу.

Поцілувала його та молодшенького і пішла спати. Чула ще як Марго з Гілбертом ходили цілувати синів. Далі я вже заснула. Наступного дня я пішла, коли дівчатка тільки прокидалися. Поцілувала сонні мордочки і пішла на роботу.

— Перевірили район зі сліпою зоною, до якої ти рогатого довела. Жодних слідів, — розповів мені Алекс. А потім несподівано запитав — Тобі комфортно поруч зі мною? Не пече?

— Чому мені має бути некомфортно?

— Ну не знаю, Наталка намагається поруч зі мною не сидіти. Як інші дівчата з нашої дільниці.

— Хочу тобі нагадати Алекс, що вони всі заміжні. А більше рогатого ніхто не бачив?

— Ні. Але я думаю, що ти можеш його відчути.

— Або він мене... Гаразд, спробую його знайти. Може з'їздимо до вантажного порталу? Хочу перевірити дещо. Щоправда не зараз, увечері.

— Я теж поїду з вами, — сказав Луї.

А я до вечора ще попрацювала з камерами відеоспостереження. Вдалося знайти, де може бути рогатий у верхній площині. Ось дивлячись конкретно на цього, я все більше переконуюся у своїй теорії, що площини не три, а більше. Потім що це явно не людина. Це демон із вищих.

— Що вдалося знайти? — запитав Луї в мене за спиною і поклав руки мені на плечі — Не пече?

— Що у вас з Алексом за дивні запитання, а? Нормально мені від ваших дотиків. Чи ви перевіряєте, чи не заразилася я темрявою?

— Ні, — він усміхнувся. — Дещо інше перевіряємо.

— Що?

— Потім дізнаєшся. Є адреса?

— Конкретної адреси немає. Тільки приблизний район. У цих будинках є переходи з одного будинку в інший. Але за цю область, — я показала на екрані, він не виходив.

— У тебе приголомшлива інтуїція. Скажу шефу, відправимо хлопців перевірити. А ми поїдемо перевіряти твою інтуїцію щодо порталу.

Групу перевіряти вказаний район відправили раніше, ніж ми поїхали до порталу, і під'їжджаючи до порталу ми вже знали результати.

— Демона пішов, хлопці його переслідували по залишку енергії. Але потім слід різко обірвався. Ти хмуришся? Щось відчуваєш?

— Нічого цікавого зараз не знайдемо. Їх попередили.

Біля вантажного порталу в нижню площину була енергетика немов тут вимили все з сильною хімією. Загалом стерильна. Я перевірила камери, підключившись віддалено через планшет і особливий доступ.

— Відео з камер почитали віддалено. І таке відчуття, що і персонал змінився перед нашим приходом. Але підтвердити я цього не можу, записи занадто правильні.

— Давай піднімемося в кімнату охорони.

Записи були ті самі, що я вже дивилася. Але я помітила, як на Луї та Алекса дивно реагують працівники. Вони ж ніби як мешканці цієї площини, але пересмикують плечима. Навіть на мене так реагують.

— Вам холодно?

— Ні, немов мурашки бігають.

— Хто був на зміні годину тому?

— Усі ті самі, що й зараз.

Хотіла сказати, що бреше, але доказів не було. Довелося піти ні з чим. Вийшовши з будівлі порталу, отримала повідомлення від брата, що вони мене зустрічають після роботи. Сказала про це колегам. Вони підвезли мене до вказаного місця. Брат сидів на лавочці. Саша був у хіпситі. А доньки мало не скакали по батькові. Тільки Славко сидів поруч і незворушно дивився на це свавілля.