Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця Квітки Життя" автора Вероніка Вієрі, Михайло Мішин. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 95
Перейти на сторінку:

- Отже, Дух Печер, ще той штукар. Твердої поверхні під ногами не видно, але насправді вона є. Але це ж вихід! Ризикнути ступити у повітря навряд чи я зможу. Але чому б не зробити собі дорогу з каміння? 

Артур заходився виконувати свій план. Він озирнувся назад, повернувся до коридору, яким проходив, пошукав під стінами. Через якийсь час біля нього вже була купа каміння необхідного розміру. На кожному з них помістилась би його стопа. Потім хлопець почав вправлятись у влучності, кидаючи камінці так, щоб прокласти камінням дорогу над вогняною прірвою. Тепер справа була за малим - піти по ній.

Артур вирішив довго не зволікати з цим, щоб геть не дати змоги тривожним думкам з’явитися. Ось він уже й зробив перший крок над прірвою. У першу мить здалося, що камінь трохи просів під ступнею. Але потім Артур відчув, що нога стоїть на ньому вже твердо й впевнено, мов на землі. Наступні кроки були сміливіші. Але все ж хлопець ставив стопу обережно і переставляв іншу ногу, переконавшись, що все гаразд.

Все спрацювало, як треба. Артур досить впевнено йшов по твердій поверхні каміння. Але ж хіба не випробувати долю він сюди прийшов? Хлопець добре знав, що в прірву дивитися не можна. Він постійно це собі повторював, намагаючись дивитись лише на каміння під ногами. Але хто б втримався?! 

На середині провалля Артур таки глянув униз. Нереальна, мов сон, чорно-червона картина темноти й вогню мала магнетичну силу. У хлопця закрутилась голова, потемніло в очах. Він просто тієї миті не помітив, що поставив ногу не на центр каменю, а на самісінький його край. Нога ковзнула і він втратив рівновагу. Падаючи, хлопець випустив ліхтар, вхопившись за камінь. Серце билось, мов навіжене, в скронях гучно пульсувала кров. А Артур так і висів над вогняною рікою, вчепившись обома руками за свій кам’яний острівець.

В цей час у свідомості хлопця прозвучали слова Алессіо:

- Правдою стає те, у що ти віриш.

Хлопець тепер дивився лише вгору. В голові лунало мов заклинання:

- Я не здамся! Я зроблю те, заради чого прийшов сюди.

Він напружився і став підтягатись. Йому вдалося закинути лікоть і вхопитися іншою рукою за протилежну частину каменю. Потім Артур підтягнувся до грудей і поволі став на коліна. Ще хвилина - і хлопець повільно піднявся на ноги.

Тепер Артур ступав, дивлячись тільки на камені. Світлом для нього був відблиск полум’я з прірви. Лишилося ще кілька кам’яних острівців під ногами. Крок, іще один - і Артур ступив на тверду поверхню. Провалля лишилось у нього за спиною, а хлопець нарешті упав на землю.

- Я зробив це! Бачив би Алессіо! - в очах все ще темніло, ноги підкошувалися, та він був щасливий.

Артур тепер прагнув просто видихнути весь стрес останньої години. Якийсь час він просто лежав, прикривши очі.

- Але ж як тепер бути без ліхтаря? - перша думка, що повернула його до дійсності.

Ліхтар в цей час левітував посеред прірви. Він знаходився так далеко, що діставати його годі було й думати.

- Якщо відійду від вогняної прірви на кілька кроків, для мене знову настане суцільна темрява, - міркував хлопець.

Тим часом його очі трохи вже звикли до темноти. Артур сів, роздивляючись простір навколо себе. Та в наступну хвилину хлопець мало не підскочив. Ліворуч, на відстані витягнутої руки біля нього лежав скелет людини!

- Щоб тобі! - вигукнув хлопець, відсахнувшись у першу мить.

Потім наблизився й оглянув все навколо.

- Мабуть, це один із шукачів скарбів, - сказав до себе Артур. - Що з ним тут трапилось? Думаю, не треба мені надовго затримуватись на цьому місці, - вирішив юнак.

Та раптом звернув увагу на те, що біля скелета валялись якісь речі. Роздивившись, Артур помітив лопату, мішок, фляжку, кірку і смолоскип.

- Смолоскип! - задоволено вигукнув хлопець. - Те, що треба! Я знову зі світлом!

Артур витяг швидко кресало і запалив смолоскип. Тепер він зміг знову освітлювати собі шлях. Хлопець побачив, що попереду нього є неширокий прохід у черговий кам’яний коридор. Тож обережно, озираючись навколо, хлопець зайшов у нього і попрямував уперед.

1 ... 24 25 26 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"