Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

- Тобі не здається дивним, що Джи Мін сьогодні в школі з'явився? 

- Чому це може бути дивним? Ми повинні ходити до школи. 

- Усе так. Тільки староста сказав, що Міна в школі не буде весь тиждень.  Чон Джи Мін захворів. 

- Отже, одужав. 

- Ну так. 

 Бок Су на хвилину знову задумливо замовкла. 

- А тобі не здається, що він сьогодні дивний якийсь? - запитала вона. 

 Та їй що, поговорити більше нема про що? 

- Він завжди дивний, - промовила байдуже. 

- Мін сьогодні в гарному настрої. 

- Не знаю. Як на мене: такий, як завжди. 

- Ні, - мрійливо промовила Бок Су. - Сьогодні він здається ще більш красивим і здуріти яким гарним. 

 Вона навіть зітхнула, підперши щоку долонею і поставивши лікоть на мою парту. Я мимоволі озирнулася. Джи Мін зайшов у клас і пройшов на своє місце. Джун Гі моментально активізувався, підкотивши з якимись запитаннями до нього. Мін глянув у наш бік і усміхнувся. 

- От чорт, - вигукнула приглушено Бок Су і випрямилася, як натягнута струна. - Він усміхнувся тобі. 

- Мені? 

 Я обернулася до неї. 

- Ну не мені ж. Він дивився на тебе. 

- Тобі здалося. 

 Бок Су надула губи і відвернулася. А я зробила вигляд, що читаю підручник. 

 З чого це йому заманулося усміхатися мені в класі?  А з іншого боку: чому він не може мені усміхнутися? 

 Я знову обернулася. Тривожно і з побоюванням. 

 Мін встав і попрямував до нас. Серце моє підстрибнуло і застукало, як божевільне. Чого він хоче? Адже він іде до мене. 

 Джи Мін зупинився поруч зі мною. Я не сміла на нього підняти очі. Кілька цікавих голів обернулися в наш бік. Я напружено чекала, що він скаже. 

- Бок Су, - раптом покликав Мін.  

 Я підняла-таки на нього здивовано очі. Бок Су? 

 Та обернулася і втупилася на нього. 

 Мін глянув на мене, а потім повільно обійшов парту Бок Су і сів попереду неї, розвернувшись до дівчини всім корпусом.  

- У тебе обличчя схудло? - запитав він.  

 Бок Су щось промугикала, торкнувшись своєї щоки. Мін схилився до неї і щось їй прошепотів ще. Я не розчула, але здавалося, що вона уважно слухає Міна. 

 Не тільки я хотіла дізнатися, що він говорив Бок Су. Щойно Мін випростався і почав вставати зі стільця, цікаві голови раптом як ні в чому не бувало знову зайнялися своїми справами. А Бок Су спокійно почала копатися у своєму рюкзаку. 

 Я озирнулася на Джи Міна. Що це щойно було?  

 Стоп. Я що, почала ревнувати? 

 Все одно, що він їй там говорив.  

 Ще одну перерву пережито. Задзвонив дзвінок, збираючи учнів у класі. 

 Так, мені все одно. 

- Що ти сказав Бок Су? - запитала я, коли Мін знайшов мене на спортивному майданчику, куди я втекла, коли всі пішли в їдальню. 

- Чому ти тут? - не відповів він мені на запитання і сів поруч зі мною на лавку. 

- Не хочеш відповідати? 

- І ти, схоже, теж? 

- Я перша запитала. 

- Вона ставила запитання, які не подобалися тобі. 

 Я здивовано глянула на нього.  

- Хіба ти чув? Тебе не було в класі.  

- Частково чув. Не важко було здогадатися про решту.  

- Ти сказав їй якусь гидоту? 

- Чому відразу гидоту? Я попросив її бути милою і не засмучувати мене. Є речі, які її зовсім не стосуються.  

 Мг... попросив, щоб вона не пхала носа не у свої справи. Якщо Мін не називав мого імені, як вона зможе зрозуміти, що ці справи стосуються мене і його? 

- То чому ти тут, а не в їдальні? - додав Мін. 

- Я не голодна. 

- Ти ж напевно зранку нічого не їла. 

- Занадто поспішала.  

- А зараз куди поспішаєш?  

- Просто не хочу.  

- Ти повинна їсти. Не можна пропускати прийоми їжі. Ти можеш захворіти. 

- А сам? - Я з докором глянула на Міна. - Я ніколи не бачила тебе в їдальні.  

- Я не їм те, що готують у нашій їдальні.  

- Зовсім нічого?  

- Зовсім.  

- Але там багато всяких страв. Навіть якщо ти на якійсь дієті, можна щось вибрати. 

- Я не зовсім на дієті. Я... не можу їсти те, що не бачу, як воно приготовлене.  Не можу їсти те, що приготували інші.  

 Хіба це нормально? Може він колись чимось сильно отруївся і тепер не їсть те, що приготовлено чужими руками? Або Мін просто надмірно гидливий. Раптом згадала, що він не любить навіть, коли до нього торкаються. Багатьом така гидливість здасться дивним пунктиком. Мені хлопця навіть якось стало шкода. Я була не далека від істини. Він гидує тим, що готують інші, і, якщо він не бачить, як вони готують. Ось чому він ніколи не пробує того, чим його дівчата пригощають.