Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

17

Вчорашні обіцянки Мирослави та Лоліти на п'яну голову виявилися не порожнім звуком, вони й справді почекали Аню, а потім разом пішли на пари.

Дорогою згадували минулу вечірку та похмілля кожного. Ці бесіди затягували так, що в аудиторії Аня несвідомо сіла з ними.

Марія Іванівна вже давно прийшла, але починати заняття не поспішала. Поки дівчата обговорювали незрозумілу Ані тему, вона згадала про Лєру, яку сьогодні навіть не бачила. Прокинулася, коли в кімнаті нікого не було. Отже, пішла вона раніше. Аня обернулася, пробіглася очима по забитій людьми аудиторії, де налічувалося не менше ніж п'ятдесят студентів, і нарешті побачила Колю, поруч із ним - Лєру і Влада. Вони прийшли трохи пізніше, і були єдиними, хто сидів на тому ряду.

Аня зловила їхні погляди: одночасно всіх трьох. Це була не злість, скоріше здивування, але дивилися вони такими очима не на неї, а на дівчат, з якими вона сиділа.

- Як я подивлюся, ви не сама дружна група, - зауважила Аня.

- Всі люди різні. Це нормально вибирати друзів за інтересами, - відповіла Мирослава, слухаючи перші слова викладача. - Хіба ні?

- Ну, напевно.

- Ти типу дивуєшся, чому ми не спілкуємося з твоїми друзями? - Лоліта зробила пальцями лапки на слові "друзі" і обернулася до Лєри.

Аня кивнула.

- А якби не Лєра, ти сама з Владом спілкувалася б? - допитувалася Лоліта, затягуючи волосся у хвіст.

- Здається, я зрозуміла.

- Ну ось, - буркнула Мирослава, не ворушачи губами. Дивилася на викладача і вдавала з себе старанну ученицю. - Лізти в чужу компанію - це не норм. Але ти заходь, раптом що. Повторимо.

Марія Іванівна поплескала в долоні, і ті, хто мізками були ще на перерві, нарешті залучилися до занять. Крім зарубіжної літератури Ковалевська вела літературу Англії англійською мовою. Принцип той самий: періодично отримувати бали, і чим більше, тим краще. Вона розповідала про перші твори, які з'явилися в Англії. Хтось слухав, хтось прикидався, демонструючи серйозні обличчя.

Аня намагалася вникати, але за роки вивчення англійської одна її згадка змушувала позіхати й страшенно хотіти спати. Проявлялися спроби вивчити мову уві сні, слухаючи подкасти. В якийсь момент система дала збій, і, чуючи англійську мову, вона починала засинати. Та й не тільки вона.

Лєра з останніх сил стримувалася, аби тільки не впасти лобом на парту і не захропіти. Кілька разів Колі доводилося штовхати її, щоб вона не забула, де перебуває.  

- Знову всю ніч серіал дивилася? - запитав він. Тихими розмовами намагався підбадьорити.

- Угу, - сонно бурмотіла подруга. - Зранку довелося на манікюр пертися. Моя майстриня їде з міста, тому записала мене на сьому. Друзі, це жах. Не знаю, як я досі жива.

- Якщо ти, то не дивно, - прокоментував Влад і подивився на Аню, що сиділа попереду. - А ось вона... - він нахилився ближче до Колі й перейшов на шепіт: - Чуваче, ти б її бачив. Вона вас усіх переп'є.

- Тут я б посперечався, - він похитав головою. - Хоча... якщо вона спілкується з цими, то, можливо, ти маєш рацію.

- Мене більше хвилює, звідки вона Руслана знає, - задумався Влад. - Чому вона його злякалася, а потім звалила на весь вечір?

- Почнеш і Аню підозрювати? - усміхнулася Лєра.

- Ти зрозуміла, що я мав на увазі, - переконав брат.

- Зрозуміла, не знаю.

- Спитаєш.

- Гаразд.

Коли Ковалевська припинила монолог і почала ставити запитання, всі раптом прокинулися і повільно приєдналися до дискусії. Але скудні відповіді учнів гальмували весь план заняття. Довелося рухатися в іншому напрямку.

- До наступного разу підготуєте завдання в парах, - вона сканувала очима журнал. - Щоб не витрачати час, розіб'ю вас на пари. В телеграмі я надішлю список творів, самі виберіть і вивчіть. От хто з ким сидить, так і будете.

Далі Марія Іванівна почала перераховувати студентів, починаючи з останніх рядів і закінчуючи першими. Деяким діставалася одна й та сама тема, там вони мають самі розібратися. Вона запнулася в пошуках другого аркуша з назвами й незабаром продовжила:

- Так, Микола Маркелов, ви з Валерією, далі Влад, ось дівчина перед вами, забула, Агата... Далі, Анна Гронська, ви з Лолітою...

18

- Слухайте, ми з Колею будемо робити доповідь на літературу, - попередила Лєра, стоячи посеред своєї кімнати. - Або звалюйте, або не заважаєте.

З моменту, коли вони отримали це завдання минуло два дні, і часу залишалося небагато. Точніше, останній вечір, отже, відкладати не можна.

- Ну, якщо з Колею, тоді, звісно, - Влад неохоче піднявся з улюбленого ліжка. - Можу й малу забрати, - він підморгнув Колі.

- Ти знущаєшся? - розлютилася Лєра.  

- Так.  

Аня зрозуміла, до чого хилить Влад і вирішила піти сама. Тим паче привід є.

- Я теж піду.  

- У тебе з ким? - поцікавилася Лєра.