Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

Лю Сюань поглянув принцу в очі. Його обличчя було ще таким дитячим, хоча принцові скоро мало стукнути сімнадцять. І виднілась в його очах така чистота й невинність, що хлопець вмить пошкодував про свої слова. У його голові прозвучало: «Він повністю довіряє а-Чжаню! Він нічого не знає! Він не бачив його посмішки… Я… тут затівається щось зле. І цей сонячний хлопець… він не повинен стати жертвою цих махінацій між двома імперіями… я… я мушу залишитись. Байдуже на гроші. Сяо Вей… він ні в чому не винен, та, я впевнений, ті, хто стоять за усім цим, точно знайдуть спосіб зробити його винним у всьому».

Подумавши про це, а-Сюань за якусь мить безтурботно всміхнувся й відповів принцові:

― Ні, нічого такого. Я просто… ― хлопець відвів погляд убік. ― Хотів сказати, що погарячкував вчора. Через те, що я звинуватив а-Чжаня, тобі довелося підвестися з ліжка. Пробач, що приніс тобі труднощі.

Сяо Вей тут же замахав руками:

― Ні-ні-ні! А-Сюань, ти що! Все нормально! Ти просто не так усе зрозумів, ― всміхнувся принц. ― А-Чжань також тобі вибачить. Та й, зрештою, не думаю, що я зреагував би інакше, якби напоровся на такі записи.

«Він… серйозно підбадьорює мене? ― шокувався подумки Лю Сюань. ― Неймовірно!»

Якийсь час вони сиділи у цілковитій тиші. На руках принца зібралося аж троє кроликів, і лиш тільки одненький чорний залишився перебувати в обіймах Лю Сюаня.

Неочікувано Чжан Сяо Вей запитав:

― Як думаєш… усе… розрішиться мирно, чи…?

Уточнювати потреби не було. А-Сюань прекрасно знав, що мова йде про ситуацію у його родині.

― Будемо сподіватись, ― коротко відповів хлопець.

В голові його в ту мить прозвучало: «Не розрішиться. Це все вже зайшло занадто далеко. Та… що б там не надумала тітка Сяо Вея… я більше боюсь того, що може утнути а-Чжань, ким би він не був…»