Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Одяглася і вийшла з примірочної. Лариса змусила мене пройтися і сказала:

— Те, що потрібно, ти просто красуня.

Королівській родині було добре видно цей магазин, і Мартіна із задоволенням дивилася на нас.

— Красива дівчинка, — сказав їй чоловік.

— Так. Сподіваюся, вони куплять цю сукню. Буде в неї хоч якесь розмаїття в одязі крім робочого костюма.

Лариса показала мені на туфлі до цієї сукні і посміхнулася.

— Підбори занадто високі, я на такому не ходила ще.

— Одягай, тобі тільки здається він високим. Зручні?

— Так, на подив.

— Ну, тепер ти хоч трохи підросла, будеш майже одного зросту з Альфредом або Рональдом. До речі, кого ти обрала?

— Альфреда.

— Чомусь я так і думала, ви підходите одне одному. Власне, залишилося тільки сумочку до нього — і ти готова на побачення.

Якщо чесно, я думала, що на це вбрання підуть усі мої гроші. Але помилилася, ми заплатили всього 100 одиниць. Потім Лара потягла мене за косметикою в сусідній магазин. Після цього ми пішли до мене в кімнату і Лара стала вчити мене фарбуватися.

— Коли вони прилітають? — запитала Лариса.

— Завтра, сподіваюся.

Після кав'ярні королева зателефонувала мені й попросила, щоб я зайшла до неї в обновці. Лариса була ще в мене і допомогла одягнутися, навіть проводила. Вона переживала, що я впаду з незвички на високих підборах. Зайшли ми вдвох.

— Ой, яка краса! — із захопленням сказала королева. — Ти так змінилася.

— Дійсно красива,— сказав король.

Я його не помітила, король опинився в мене за спиною, злегка здригнулася від його репліки. Лариса притримувала мене і сказала:

— З підборами я все ж не розрахувала, вона на них ходити просто не вміє.

— Навчимо, — спокійно сказала королева.

— Мені якось ніяково зараз у цьому вбранні.

— Розслабся, — весело сказала королева і звернулася до чоловіка, — не бентеж її таким пильним поглядом.

Король тільки посміхнувся і пішов до вікна. Мартіна відразу стала вчити мене ходити на підборах. Виходило насилу і мене бентежило те, що король дивиться на це з глузуванням, було дуже ніяково.

— Корабель уже повертається з планети, — сказав король, — отже, нікого не знайшли або на них напали.

— Ізо, можеш іти переодягатися. Завтра візьмеш туфлі, продовжимо навчання, а то я переживаю, що ти на першому ж побаченні впадеш у них.

— Це точно.

— Ларис, відведи її, а то точно впаде.

Зараз іти виходило вже краще, тільки я відчувала, що туфлі мені натерли. Лара це помітила.

— Не переживай, купимо з каблуком набагато нижчим. Починати потрібно з маленького.  Якщо хочеш, можемо відразу сходити?

— Добре. Як думаєш, із хлопцями вдасться сьогодні побачитися?

— Я думаю, вони тобі подзвонять або напишуть. Ходімо швидше сходимо в магазин, і ти зможеш піти до Альфреда.

Переодяглася я дуже швидко. Тепер Лариса вже знала, куди нам потрібно йти, ми швидко знайшли потрібний магазин. Вона переглянула взуття, знайшла відповідні туфлі й дала мені міряти.

— Ну як?

— Добре, — з усмішкою сказала я, — каблук майже не відчувається.

— Чудово, з них почнеш свої походеньки на підборах. Тільки годину або дві на день і поступово збільшуй навантаження, а то ноги будуть сильно втомлюватися.

Коли оплачувала туфлі, отримала повідомлення від Роні: "І кого ти обрала?"

Відповіла йому: "Альфреда, сподіваюся, ти не образився".

Альфред передзвонив мені зі свого:

— Вибач, у Роні повідомлення було виставлено для автоматичного надсилання, хоча я радий цій відповіді. Можеш підійти в медпункт?

— Зараз підійду.

— Давай я тебе відведу, щоб ти не загубилася,— сказала Лариса.

Лариса відразу пішла до себе, щойно довела мене до медпункту. Було тривожно, від того, що він сказав підійти в медпункт. Альфреда в ньому знайшла швидко. Йому обробляли опік на ребрах. Я почекала поки закінчать, і він одягнеться. Він підійшов до мене, обійняв і сумно сказав:

— У мене погані новини, Роні загинув.

— Як? — тихим голосом запитала я.

— Вони мене захистили собою, — сказав капітан у мене за спиною. — Тільки Альфреда трохи зачепило, а Рональд одразу загинув. То ти його обрала ще до їхнього польоту?

— Так.

— Тебе з братом я приставлю до нагороди, ви добре себе проявили.

— Незручно з повідомленням вийшло, — сказала я Альфреду.

— Навпаки добре. До речі, це була ідея Роні. І я радий, що дізнався це так, а не повідомив тобі спочатку про загибель брата.