Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Може боїться мене, я все-таки король.

— Не сміши, вона місяць з урсами прожила, і це вони її боялися. Безстрашність Ізи іноді межує з нерозсудливістю і з тією межею, коли не страшно ризикнути своїм життям просто з цікавості або тому, що так правильно

Королева взяла мене акуратно за підборіддя і подивилася на обличчя.

— Ти плакала?

Я промовчала.

— Значить, так. Саша, навіщо ти її ображаєш?

— Я не збирався і не збираюся її ображати.

— Але образив.

— Не потрібно через мене сваритися, — попросила я.

— Послухай свою підопічну, — сказав наставницьки король, — давай не будемо сваритися.

Мартіна подивилася на мене, а потім різко обійняла мене і сказала чоловікові:

— Не смій її ображати, зрозумів?

— Так. Ти на обід підеш?

— Потім, трохи пізніше.

— Гаразд, хлопці, ідіть поки що до себе, відпочивайте.

— Може мені піти?

Мартіна подивилася на чоловіка і сказала:

— Гаразд, іди.

Коли я вийшла, король сказав дружині.

— Ти з нею просто граєшся.

— Я не граюся з нею, вона не іграшка! Ізабелла хороша людина.

— Хороша слухняна жива іграшка.

— Значить це ти їй сказав, — розчаровано сказала Мартіна. — Не думала, що ти настільки жорстокий. Адже ти дозволив мені, щоб вона була моєю улюбленицею, може, мені хочеться навчити її того, чого б я навчала свою дочку. Адже синів ти забрав у мене і виховував сам.

— Інакше б вони були рохлями, а не чоловіками. Гаразд, якщо так хочеться, вчи її, їй це хоча б корисно буде. Стане справжньою леді, а не мисливицею на урс.

— Ти дивився відео з її спогадами?! — здивувалася королева.

— Так. Те, що вона там вижила, викликає повагу. Вона в тебе гроші просить?

— Ні.

— Щось інше просила?

— Ні.

— Дивно.

— Вона хороша дівчина, я вивчала її біографію аж до народження її батьків. У неї зразкова сім'я була, дуже хороша.

— Мартіно, пішли в кафе, я нам столик замовив на чотирьох. Її з нами брати я поки не готовий.

— Це я вже зрозуміла.

Уже в кафе Євген запитав у матері:

— Мамо, а в Ізабелли хтось є?

— Женю, не починай, — сказав батько.

— Є, — сказала Мартіна, — ти його навіть знаєш, це Альфред. Там навіть кумедна в них ситуація була, вони з братом удвох за нею доглядати почали.

— Вона що, з двома зустрічається?

— Ні, звісно. Поки що тільки дружили, але вони її перед вибором поставили, щоб вона когось із них обрала.

—  Щось я не бачив хлопців, — сказав Женя.

— Вони на цю планету полетіли з групою, там наш корабель розбився. Вона їм сказала, що дасть відповідь, коли вони повернуться.

— Кого вона вибрала? — запитав Олександр.

− Адже я вже сказала, Альфреда. Я дізналася в неї, ми з Ларисою все намагалися її підштовхнути, щоб вона швидше вже визначалася, хто їй подобається з братів.

— Ну вони гарні хлопці, — сказав Олександр. — Навіть характерами схожі.

— Іза говорила те саме.

Король зі здивуванням подивився на дружину.

Я вмовила Ларису сходити зі мною в магазин за одягом і косметикою, щоб було що одягнути на побачення. І тепер вона тягала мене мало не по всіх магазинах.

— Он твої дівчатка.

Королева мигцем глянула на нас і посміхнулася.

— Лариса її швидко умотає цим шопінгом.

Я сказала Ларисі:

— Ларусь, я вже втомилася ходити по магазинах. Ми навіть нічого не знайшли.

— Ну ми маємо підібрати тобі косметику і ще що-небудь пристойне з одягу. Повинна ж ти Альфреда якось спокушати.

Я зупинилася і здивовано подивилася на неї.

— Не зрозуміла?!

— Що тут не зрозумілого, білизну тобі сексуальну підберемо.

— І коли я по-твоєму буду його вдягати?

— Під сукню, яку ми тобі купимо. Ось те, що я шукала.

Ми зайшли в черговий магазин, Лариса швидко знайшла мені чорну сукню з глибоким декольте, відкритою спиною і струмливою спідницею трохи нижче колін.

— Здається, верхня частина білизни тут не потрібна.

— Потрібна, — усміхаючись сказала Лара, — ось, дивись, на спині він прозорий. Одягай його і сукню.