Читати книгу - "Фундація"

чоловіком. Війна з Фундацією буде незалежно від того, відремонтують вони судно чи ні; насправді вона може розпочатися найближчим часом, оскільки судно вже в ремонті. Фундація є джерелом енергії й могутності. Уся велич Анакреона, усі його кораблі, міста, люди, торгівля залежать від тих краплинок і крихт енергії, яку неохоче дає нам Фундація. Я пам’ятаю ті часи — я сам, особисто, — коли міста Анакреона опалювалися вугіллям і нафтою. Але це неважливо; ти однаково не маєш про це жодного уявлення.

— Мені здається, — нерішуче сказав король, — що ми маємо бути вдячні…

— Вдячні? — заревів Вініс. — Вдячні за те, що вони шкодують для нас звичайнісінькі покидьки, зберігаючи для себе один космос знає що — і з якою метою зберігаючи? Хоча чому — лише з однією, — щоб одного дня вони могли почати правити Галактикою.

Він поклав руку на коліно племінника, його очі звузилися.

— Лепольде, ти король Анакреона. Твої діти і діти твоїх дітей можуть бути королями Всесвіту, якщо ти здобудеш енергію, яку Фундація береже від нас!

— А щось таки в цьому є. — В очах Лепольда зблиснула іскра, його плечі випросталися. — Зрештою, яке вони мають право притримувати її для себе? Це й справді несправедливо. Анакреон теж на щось розраховує.

— От бачиш, ти починаєш розуміти. А тепер, мій хлопчику, подумай, що як Смирно зі свого боку вирішить напасти на Фундацію та здобуде всю цю енергію? Як ти думаєш, чи довго ми протримаємося, щоб не стати їхніми васалами? Як довго ти зможеш утримувати свій трон?

Лепольд хвилювався все більше.

— О космосе, так. Знаєте, ви абсолютно праві. Ми повинні вдарити першими. Це просто самозахист.

Усмішка на обличчі Вініса стала трохи більшою.

— Крім того, колись, на самому початку правління твого діда, Анакреон фактично заснував військову базу на планеті Фундації, Термінусі, — базу, що була життєво необхідна для національної оборони. Ми були змушені відмовитися від неї через махінації її лідера, хитрого простолюдина, науковця, у жилах якого не тече й краплинки шляхетної крові. Розумієш, Лепольде? Твій дід був принижений цим простолюдином. Я пам’ятаю його! Він був трохи старший за мене, коли прилетів на Анакреон, — з диявольською посмішкою, диявольським мозком і диявольською силою трьох королівств, що стояли за нього, об’єднавшись у боягузливий союз проти величі Анакреона.

Лепольд почервонів, у його очах зблиснули іскри.

— Клянуся Селдоном, якби я був на місці діда, то однаково боровся б.

— Ні, Лепольде. Ми вирішили дочекатися зручного моменту, щоб стерти цю образу. На це сподівався твій батько, до своєї передчасної смерті, що він може бути тим, хто… ну, ну… — Вініс відвернувся на якусь мить, а потім додав, ніби стримуючи емоції: — Він був моїм братом. Але якщо його син…

— Так, дядьку. Я його не підведу. Здається, саме зараз настав той момент, коли Анакреон може знищити це гніздо бунтівників, і зробити це треба негайно.

— Ні, не так швидко. По-перше, ми повинні дочекатися, коли завершать ремонт крейсера. Уже сам факт, що вони взялися за цей ремонт, доводить — вони нас бояться. Ці дурні намагаються нас заспокоїти, але ж ми не звернемо зі свого шляху, чи не так?

Кулак Лепольда врізався в долоню.

— Ні, поки я — король Анакреона.

Губи Вініса сіпнулися в зловтішній посмішці.

— До того ж, ми повинні дочекатися приїзду Сальвора Гардіна.

— Сальвора Гардіна! — У короля округлилися очі, і його безбороде молоде обличчя майже втратило жорсткий вираз.

— Так, Лепольде. Сам лідер Фундації прилетить на твій день народження — мабуть, щоб заспокоїти нас своїми лестощами. Але це йому не допоможе.

— Сальвор Гардін! — Це вже був просто шепіт.

Вініс насупився.

— Тебе лякає це ім’я? Це ж той самий Сальвор Гардін, який під час минулого візиту читав нам нотації про всяку дурню. Ти не забув цю смертельну образу королівського дому? Та ще й від простолюдина. Він — бруд зі стічної канави.

— Ні. Думаю, що ні. Я не забуду! Ми йому відплатимо, але… але я трохи боюся.

Регент підвівся.

— Боїшся? Чого ти боїшся? Ти, малий… — Він замовк.

— Розумієте, це було б… е-е-е… свого роду блюзнірством — напасти на Фундацію. Я маю на увазі… — Він замовк.

— Продовжуй.

Лепольд розгублено сказав:

— Я маю на увазі, що якщо Дух Галактики насправді існує, йому… е-е-е… це може не сподобатися. Ви не думаєте?

— Ні, не думаю, — пролунала жорстка відповідь. Вініс знову присів, скрививши губи в ексцентричній посмішці. — Отже, ти всерйоз морочиш собі голову через Духа Галактики? Ось що буває, коли залишити тебе без нагляду. Як я розумію, ти трохи послухав Верісофа.

— Він багато пояснював…

— Про Духа Галактики?

— Так.

— Що ж, ти ще дитина, він вірить у весь цей спектакль ще менше, ніж я, а в це я взагалі не вірю. Скільки разів тобі казали, що все це нісенітниці?

— Ну, я знаю. Але Верісоф каже…

— Не звертай уваги на Верісофа. Це нісенітниці.

Запала коротка, бунтівна тиша, а потім Лепольд сказав:

— Усі думають так само. Я маю на увазі всі ці розмови про Пророка Гарі Селдона і про те, що він визначив завдання для Фундації продовжувати поширювати його заповіді про те, що одного дня галактичний рай повернеться, а кожен, хто не дотримуватиметься заповідей, буде знищений назавжди. Вони вірять у це. Я головував на святах, і я впевнений, що вони вірять.

— Так, вони вірять, а ми — ні. І ти маєш бути вдячний, що це так, бо якщо вірити в ці дурниці, то ти є королем з ласки Божої і сам — напівбог. Це дуже зручно. Усуває всі можливості бунтів і гарантує абсолютний послух у всьому. І саме тому ти, Лепольде, мусиш узяти активну участь у війні проти Фундації. Я — регент і повністю людина. А ти — король і є для них напівбогом.

— Але ж я вважаю, що насправді це не так, — замислено сказав король.

— Ні, не так, — пролунала в’їдлива відповідь, — але ти є таким для кожного, крім людей з Фундації. Розумієш? Для всіх, крім них. Щойно ми їх знищимо, не буде нікого, хто відкидав би твою божественність. Подумай про це!

— І після цього ми зможемо самі керувати блоками живлення в храмах і кораблях, що літають без людей, святою їжею, що лікує рак, і всім іншим? Верісоф казав, що це можуть робити лише ті, кого благословив Дух Галактики…

— Так, Верісоф сказав! Верісоф — твій найбільший ворог після Сальвора Гардіна. Залишайся зі мною, Лепольде, і не турбуйся через них. Разом