Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

Я розгорнув листа.

Герцог коротко повідомляв про стан леді Елізабет: головні болі та нудота — наслідки удару. Лікар прописав їй відпочинок і тишу. Все було стримано й беземоційно, жодних деталей, жодного натяку на те, як вона насправді почувається.

Через Гелен я не наважився особисто навідатись до нової знайомої. Тепер і зовсім не знаю, коли ще зможу залишити столицю.

Найбільше моєї уваги потребувала ситуація на південному сході. Королівство Сербанія знову почало перегрупування сил біля дунайських кордонів. Це вже не просто провокація — це демонстрація намірів. Вони щось готують, і я маю бути готовим першим.

Мої радники сперечаються. Одні вимагають негайно відправити корпус у Карантінію, показати силу, налякати. Інші закликають до стриманості, роблячи ставку на дипломатію й союз із Талвією. Вони говорять мовою планів.

Я ж мислю наслідками.

Один необачний наказ — і я матиму не союз, а вогонь на трьох фронтах.

І ще гірше — мобілізацію. А що скаже на це народ, якому я клявся вберегти від війни?

І ще — моя мати.

З нею свій фронт. Її не цікавить Сербанія, її турбую я. Моя неодруженість, зокрема.

Що ж… хай готуються. Те, що вони обирають мені дружину, ще не означає, що я стану її чоловіком. Всі вони готуються до балу, а я — до війни.

Я працював без упину: прийом за прийомом, рапорт за рапортом. Вивчав кожен рух сусідів: скільки кораблів стоїть у порту Лорана, скільки людей залишено у фортечних містах поблизу кордону. Все свідчило: гроза наближається.

Ми стоїмо на порозі великої гри. І якщо я хочу, щоб Аурелія вийшла з неї переможцем, маю діяти холодно, розумно й вчасно.

Та щовечора, коли залишався наодинці в кабінеті, думки тікали далеко від карт і зведень.

Я думав про того чоловіка на площі, який вистрілив у мене.

А ще — про великі сині очі леді Елізабет. Про її впевнені слова, коли вона сперечалась із тим жалюгідним лікарем Шольцем. Про її вразливість після того, як він пішов.

Я бажаю побачити її знову.

Побачити вогонь у її погляді.

В палаці я бачу лише лесть і обережність, я відчуваю холод обов’язку, а не тепло життя. Мені хочеться погрітися біля її вогнища.

Смак губ Гелен уже не тішить мене. Мені хочеться відчути присмак інших губ.