Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

Аль-Рашид наставляв учителя свого сина такими словами: «Не дозволяй ані годині проминути без того, аби не передати йому користі нових знань, але не зроби так, щоб наука набридла йому чи поглинула його. Не здавайся легко і не дозволяй йому відчути насолоду від неробства». Учні в бібліотеці Аббасидів. Малюнок Яхьї Ібн Махмуда аль-Васіті, 1237 р. 

Аль-Мамун став правителем з більш широкими поглядами, ніж його батько. Щотижня він збирав у своєму палаці вчених і за вечерею спілкувався з ними про все суще між землею та небом. Він відрядив дипломатів збирати древні наукові тексти. Часто правителі, що зазнавали поразки у війнах, замість золота повинні були надсилати аль-Мамунові книжки. Показово, що, коли Аббасиди укладали одну з багатьох мирних угод з Візантією, серед інших умов було отримання копії праці Птолемея «Математичний синтаксис». Її було перекладено арабською, і надалі праця відома нащадкам під своєю арабською назвою «Альмагест».

Будинок мудрості

Подейкують, що одного разу аль-Мамунові наснився сон, в якому лисий світлошкірий Аристотель сидів на його постелі. Отямившись від переляку, аль-Мамун запитав у Аристотеля: «Що є добро?» Той відповів, що як розум, так і надприродне, тобто наука та релігія, однаково важливі для загального блага. Аль-Мамун дійшов висновку, що книжкова культура є релігійним обов’язком. Історію про сон аль-Мамуна розповів історик X ст. Ібн аль-Надим.

Він зазначає, що саме через цей сон в аль-Мамуна з’явилася пристрасть до видання книжок.

Ми можемо по-різному ставитися до правдивості цієї історії, проте аль-Мамун поставив перед собою неабияку честолюбну мету. Він вирішив зібрати буквально всі книжки світу під одним дахом і перекласти їх арабською. Для цього було засновано місце, котре почали називати Байт аль-Хікма, Будинок Мудрості. Спершу це був королівський архів і бібліотека. Зразком для неї слугувала го­ловна бібліотека сирійської імперії Сасанідів, де було зібрано багато перекладної літератури.

Аль-Мамун підтримував гарні стосунки з Візантійською імперією, і особливо його цікавили грецька філософія та наука. Він був відкритим для різних філософських течій, допомагав перським мислителям і представникам школи мутазилітів, що на перший план ставили розум і відкрито критикували буквальне тлумачення Корану. Аль-Мамун запрошував до себе вчених зі всього світу і ставився до них з пошаною. У розпорядженні аль-Мамуна була також велика група перекладачів і палітурників.

Будинок Мудрості перетворився на великий освітній центр, де вивчали математику, астрономію, медицину, алхімію та хімію, патологію та географію. Тексти перекладали арабською з грецької, перської, хінді. Серед перекладів були праці Піфагора, Платона, Аристотеля, Гіппократа, Евкліда, Плотіна, Галена… У Будинку перекладали індійську аюрведичну літературу, зокрема, трактати Сушрути і Чараки про хірургію. Також тут захоплювалися рукописами індійських математиків та астрономів, наприклад, Аріабхати та Брахмагупти. Аріабхата у VI ст. обчислив діаметр земної кулі з точністю до 99,8 відсотків і припустив, що Земля обертається. Він також з надзвичайною точністю визначив обертання Землі по відношенню до зірок.

Праця Брахмагупти «Сіддханта» («Вчення») містила зоряні карти і математичні формули. У ній числа були подані індійськими цифрами і десятковою системою (0—9).

Індійськими цифрами захопився Мухаммед ібн Муса аль-Хорезмі (780—850), що працював у Будинку Мудрості, народився у Хорезмі (теперішній Узбекистан), але більшу частину свого життя був дослідником у Будинку Мудрості. Він був перським математиком і астрономом, що писав арабською і поєднав грецькі, перські та індійські математичні та астрономічні знання. Аль-Хорезмі винятковим чином вдосконалив свою систему чисел: він ввів у використання індійські цифри, що в Європі відомі як арабські, оскільки європейці запозичили їх від арабів. Слово «алгебра» перейшло в інші мови з його книжки «Кітаб аль-Джебр», написаній у 825 р. У ній він пояснює правила алгебраїчних дій, тобто яким чином користуватися формулами розрахунку. Сьогодні це відомо під назвою «алгоритм», що також походить від імені аль-Хорезмі. За задумом автора, книжка була посібником із принципів дій над числами. Працею аль-Хорезмі зачитувалися багато років. На неї посилались у арабській і перській літературі ще в XVI ст. Серед шанувальників аль-Хорезмі був один із визначних математиків Персії Омар Хайям, який у західному світі більш відомий як поет. В Європі праця з’явилася в 1145 р. у перекладі латиною, під назвою Algoritmi de numero Indorum.

В Європі цифри, запозичені арабами, почали використовувати лише з XIII ст. На думку історика арабської науки Джима Аль-Халілі, причиною затримки було те, що їх довго сприймали в Європі як символ ісламського ворога.

Аль-Мамун зрозумів, що науку потрібно поширювати скрізь, щоб вона мала вплив. Коли завдяки гарному перекладу навчання проводили рідною мовою, це додавало громадянам ентузіазму для власних роздумів. Завдяки цьому розвивалася термінологія, і багато з понять, що дотепер використовуються у математиці, мають арабське походження.

Еволюція цифр. Цифри, якими користуються в сучасному світі, були винайдені в Індії. Доведено, що в графічному оформленні колон Ашоки III ст. до н. е. використано щонайменше цифри 1, 4 та 6. Століттям пізніше у написах Нана Гхат з’являються 2, 4, 6, 7 та 9. Індійський математик Пінгала у III ст. до н. е., описуючи числа, використовує санскритське слово шуньята, що означає «порожнеча». Це було першою відомою згадкою поняття «нуль» в індійців. У місті Кусумапурі, неподалік від головного міста династії гуптів Паталіпутри, у 499 р. н. е. було написано твір «Аріабхатія», в якому автор, індійський астроном і математик Аріабхата, називає перші десять цифр десяткової системи числення, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,