Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

225
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 90
Перейти на сторінку:

СЕРГІЙ: Нас на «Дитятках» не зупиняють, ти що, не знаєш? Те ПУСО цивільне, там військових не чіпають… Ми до їх півмілірентгена за годину, з якими вони випускають, зроду не відмивались…

ЛЕЙТЕНАНТ: А якщо зупинять?

СЕРГІЙ: Ну, не зупинять… Коротше, ми на нього не потрапимо…

ЛЕЙТЕНАНТ: Як?

СЕРГІЙ: Та то вже наші справи…

ЛЕЙТЕНАНТ: А як вас раптом зацапають?..

СЕРГІЙ: Та не зацапають.

ЛЕЙТЕНАНТ: Ні, а якщо?

СЕРГІЙ: Та ні, я ж сказав?

ЛЕЙТЕНАНТ: Ні, а якщо все ж раптом..?

СЕРГІЙ: Ну добре вже… Пиши тоді нам в путівках, що ви там на нас наміряли, і пиши: «Випущені на Чорнобиль». Ми назад в Чорнобиль машини відженемо, на нашу стоянку.

ЛЕЙТЕНАНТ: Ага, так я вам і повірив — «у Чорнобиль»! Тільки за шлагбаум — і наліво! Із зони — ф’юіть! (і він міцніше затискає в руці оберемок документів-путівок машин розвідки)

СЕРГІЙ: Та ні! Ми справді на Чорнобиль поїдемо!

Звучить непереконливо: брехати Сергій не вміє.

Лейтенант хита головою — «Ні»..

СЕРГІЙ: Припливли… Ну давай, пиши нам тоді на могильник, працівник ти такий старанний…

ЛЕЙТЕНАНТ (пише): Не. Можна. Бруд. Із зони. Розвозити.

Його ручка виводить у путівках: «Рівень радіації після 3-ї обробки… Відправлена на площадку відстою техніки. Начальник дозпосту ПУСО „Рудня-Вересня“ л-т…» і його підпис та прізвище…

За кілька метрів за шлагбаумом — траса! Машини вільно мчать на виїзд із зони — одна за одною… Робочий день закінчується…

СЕРГІЙ (підкреслено пригнічено): А ми — на могильник…

ЛЕЙТЕНАНТ (урочисто вручає Сергію пачку путівок): На площадку відстою техніки!

СЕРГІЙ (знущається): Дякую за службу!

Йде неквапом вздовж своєї колони, роздає путівки. Щось тихо говорить кожному водію. Ті нахиляються ближче, кивають розуміюче. Щось затівається…

Броники — один за одним — підтягуються до найпершого, командирського 80-го броника — в тугу щільну колону…

СЕРГІЙ (зі свого броника): ПА-А МАШИНА-А-АМ! Заводь! (урочисто) На могильник — вперед!

80-й броник рушає, за ним вся колона. Сергій схиляється в люк, — і, оглянувшись, чи не бачить лейтенант з ПУСО, — вдягає шоломофон, клацає тангентою-перемикачем на шиї: «Я — 80-й. Як чуєте? Прийом.»

У брониках над люками стирчать голови командирів, теж в шоломофонах. Хитаються довгі антени… Броники один за одним відвертають від саморобного шлагбаума. Колона дисципліновано, не розтягуючись, на добрячій швидкості — їде до могильника, до «площадки відстою техніки», стоянки, обгородженої колючим дротом — прямо у її розчинені ворота: дерев’яні рами, запнуті колючим дротом і зараз гостинно розтягнені в боки…

…і проїздить повз них! Повз огорожу з колючого дроту — ковзає у шпарину між нею та лісосмугою!

За колючим дротом в ряд стоять вантажівки, легкові авто, автобуси.

КОЛЯ: Геть-геть-геть відціля! «Hanpa-ac-но старушка ждет сы-ына домой…»

СЕРГІЙ: Жодного БРДМа там нема!

КОЛЯ: I наших там не буде… «…ей скажут — ана-а зар-рыдает...»

…ковзає повз вартового за колючим дротом…

…з-за плеча якого стирчить багнет карабіна.

Вартовий уважно дивиться на проїжджаючу колону.

ПЕТРО (припав до бокового триплексу, занепокоївся): У нього ж бойові патрони!

КОЛЯ: Статут караульної служби забув? «Вартовий може вживати зброю тільки при нападі на пост або на нього самого»! А ми? Ми ж ні на кого не нападаємо! Ми — мирні люди! Ми — навпаки!

Голова Сергія над люком напружено видивляється шлях далі, оглядається на колону…

КОЛЯ (надавши обличчю строгого виразу, голосом вчительки, яка читає класу диктант): Помиті, але так і не відмиті броники змилися з мийки… Зми-ли-ся…

ПЕТРО: Не кажи гоп… Нас військова прокуратура за це — не..?

СЕРГІЙ: Обов’язково — якщо піймають…

КОЛЯ: Вони ж там нудьгують в тилу…

Колії між огорожею і лісосмугою вже наїжджені — машини розвідки тут явно не перші.

1 ... 24 25 26 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"