Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– То в чому, куме, причина кризи?

– Не знаю, що скаже моя жінка.

Розмовляють дві куми:

– Ти хоч би фіранки затягла, щоб не було видно, що ти витворяєш зі своїм чоловіком.

– А ти, кумо, купи собі бінокль, щоб переконатися, що то був не мій чоловік.

– Ой, кумо, як гарно росте ваш хлопчик. Чи схожий він на свого батька?

– На жаль, схожий.

– А чому – на жаль?

– Бо мені, кумо, було б приємніше, якби він був схожий на мого чоловіка.

– Куме, а який я, коли п’яний?

– А чого це тебе так цікавить?

– Та жінка каже, що тоді я – парнокопитне.

– Це, куме, вона по-науковому. А по-людськи – свиня.

– Куме, а чому ти не стріляв у ведмедя, який пробіг поруч?

– Та, осічка, куме.

– А чому з другого ствола не пальнув?

– А тоді б не встиг на дуба залізти.

Повертається чоловік з полювання. Жінка в крик:

– І хто ж тебе так? І де ж тебе так? Весь у синцях!

– Не лякайся! Це ми з кумом зайця ділили.

– Куме, приходить до мене сусідський Микола і каже: «Отже, меблі та інші домашні речі ми з вашою донькою розділимо порівно?»

– А ви?

– Я погодився. А ще він сказав, що готовий зберегти нормальні людські стосунки, вітатися, розмовляти і таке інше.

– Ну?

– Пообіцяв під час розлучення не попрікати, не скандалити…

– І ще що?

– Залишилось лише домовитися, на який день призначити весілля.

– А ти знаєш, куме, є собаки розумніші за господарів!

– Ото здивував! Та я сам такого мав!

– Скажіть, куме, як, на вашу думку, справляється зі своїми обов’язками президент?

– Правду кажучи, я його ще тверезим не бачив.

– Що – так випиває?

– Він – ні, куме, але я…

Два куми вирішили кинути пити. Залишилась у них одна пляшка. Що робити? Один і каже:

– Ти, куме, заховай її за спину, якщо вгадаю, в якій руці, будемо далі пити. А якщо ні – викинемо і більше не п’ємо.

Той заховав і питає:

– В якій руці?

– В лівій!

– Ти, куме, подумай, не поспішай!

Стомлений чоловік повертається додому і каже жінці:

– Хто б не дзвонив – мене немає вдома.

Ось дзвінок. Жінка бере трубку.

– Чоловік вдома!

– Я ж прохав! – схоплюється чоловік.

– Чого ти хочеш? Дзвонив кум, але не до тебе.

– Що з вами, куме? Ви чимось так стурбовані.

– Нічого дивного: у мене п’ять доньок і жодного зятя.

– Хе! А щоб ви, куме, сказали на моєму місці? У мене тільки одна дочка і вже п’ятий зять.

– Куме, що мені робити? Жінці все гірше і гірше.

– А ті п’явки не допомогли, що я вам дав?

– Ні. Три з’їла через силу, а більше не хоче.

– Уявляєш, куме, приходжу я додому, а жінка з якимось чоловіком у ліжку лежить, і в обох очі хитрі-хитрі! Я одразу щось запідозрив. Швиденько відчиняю холодильник, а пляшки нема.

– За що б’єте свого сина, куме?

– Та завтра кінець чверті і він має принести табель про успішність.

– Ну і що?

– А завтра мене не буде вдома.

– Куме, я вчора впав з тридцятиметрової драбини.

– І залишився живим?

– Так. Правда, я зірвався з третього щабля.

– Куме, то не ваш хлопчик закопує в пісок мій одяг?

– Ні, куме, то сестрин. Мій – он той, що набирає воду вашим капелюхом.