Читати книгу - "Чигиринський сотник"

— А куди се ми йдемо? — питає його Михась.

— Додому, — каже Обух.

— Хіба ж ти не козак, що за валом живеш?

Обух засміявся.

— Козак, та тільки ж характерник! А характерники завжди окремо живуть…

— А чого?

— Бо з чортами водяться! То їх і бояться.

В передмісті тільки по шинках світилося. Пройшли вони через базар та й побралися під гору. Кругом росло якесь хабуззя, й часом стежка геть пропадала в ньому.

— Отсе ми і вдома, — каже характерник.

Хата його приліпилася на кручі, під самісіньким валом. Була вона біла та охайна, що, либонь, і по всьому Запоріжжю такої не знайти.

— Тісно в тебе тут… — каже Михась, коли вони переступили поріг.

— Хоч не пишно, та затишно, — каже Обух. — А що, в діда твого ліпші покої були?

— О, — каже Михась, — в нас там кількоро кімнат було, пекарня, комора, світлиця… А чорти ж де твої?

Усміхнувся Обух у вуса.

— Та завіялися, певне, кудись… Ті ледацюги, бува, як полетять на гульки, то не догукаєшся!

От сів Михась на лаві та й чує, що в нього вже й очі злипаються.

— А бий тебе сила Божа! — каже сам до себе. — Гнідого ж я в оборі лишив!

— Одвів його Бузько до курінної стайні,— каже характерник. — Там братчики за нього подбають. Краще лягай спати, а то, бачу, геть уже очі посоловіли.

— А де?

— А хоч би й на печі!

Михась довго не барився: чоботи під лаву, а сам вивіркою на піч.

— А чорти, — питає,— часом не прилетять уночі?

— Та ні,— каже Обух. — Вони теж спати будуть.

Малий козак і заспокоївся. Ноги аж гули з утоми, то він згорнувся клубком, кулака під голову та й заснув, наче в яму запався.

Над ранком йому приснився дивний-дивний сон…

Він лежить на дні озера. Вода стоїть над ним, неначе шкло. Видно крізь неї небо, листя, що плаває на воді, й гілля молодої яблуні. Він лежить і не ворушиться. Чи живий, чи мертвий, — того він не знає. Аж раптом крізь товщу води угледів він, що над водою манячить якась постать. Придивився та й бачить, що на березі стоїть лялька, яку дав йому той лицар у Ксьондзовому лісі.

«Хто ти?» — питається в неї Михась.

А лялька й каже:

«Той, хто поведе тебе в дорогу».

«Відкіля ти взялася?» — питається в неї Михась.

А лялька й каже:

«Звідтіля, де стоїть чорна вода».

«Що тобі треба?» — питається в неї Михась.

А лялька й каже:

«Взяти твою душу».

«Куди ж ти мене поведеш?» — питається в неї Михась.

А лялька й каже:

«Побачиш…»