Читати книгу - "Апгрейд для Всесвіту"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Та я ж згідно з темою розмірковую. Хіба ні?
Давайте свої запитання. Сказала ж — відповім. Як зможу.
Вона з’явилася в нас якось несподівано. Зазвичай ми приглядаємося, вивчаємо людину. У сфері послуг свої труднощі. Гарненької мордасі і струнких ніжок не досить, щоби запопасти клієнта. Клієнт — не пес, на зовнішність не купиться.
Якщо чесно, спершу я поставилася до неї з осторогою, вона ж дуже молоденька. Але коли я призначила її на обслуговування, відразу побачила: дівчина перспективна, до неї всі так і потяглися, просто в чергу ставали. Хоча обслуговувала вона довго й невміло. Могла подати відбивну замість біфштексу. Тільки ж не це основне в нашій сфері. Вона ніби світилася, посміхалася всім, мила така лапонька. Буквально кожного в себе закохувала.
Що? Знаєте, молодий чоловіче, ваш тон мене ображає. Ви говорите брутальні речі! По-перше, якщо ви ще не в курсі, то я вам поясню: вона тут усього лише деньочок побула. По-друге, я таких молодих-зелених навіть на стрип не ставлю, а про масаж, одразу їй сказала, й думати не смій! Устигнеш ще натішитися спітнілими лапами. Зберегти хотіла її, дурепу, чесно!
Так, усе в неї було як у всіх, але я ж про інше казала. Про те, чого нам не збагнути. Ех ти, мент ти… та ти не лякай, чуєш? Я вже лякана.
Коли дізналася? А буквально відразу ж. Дівчинка — золото, але безсоромна жахливо. Вона просто не розуміла, як це — казати «ні». Не вміла ховатися і приховувати. Вона справді кожного любила — до чого тут гроші? Тільки для жебраків головне — гроші.
Ви все про те ж… Пройшла через ліжко чи не пройшла — мені що до того, га? Але я не помічала такого, правду кажу. А помітила б — відшмагала, як Сидір козу. Ні, не думаю… От якби вона покрутилася в нас із тиждень — тоді так. Бо чарівна на вроду, щедра і з розпусним оком. Я відразу зрозуміла: у неї мухи в голові. Абсолютно ненормальна дитина.
А я й не порушувала. Ніхто її сюди не кликав. Якщо вона, наприклад, школу кинула, то це мене не стосується. Я їй не матінка. Що? Та я, якщо хочете знати, сама її геть проганяла! Адже жила, свого життя не шкодуючи… ненормальна якась.
Яке обстеження? У нас не бордель!
А, то ви вже знаєте? Що ж, я роблю це за власною ініціативою, в порядку надання безплатної соціальної допомоги. Нічого поганого, крім доброго, вони від мене не бачать. Дівчатка молоді, їм ще жити і жити, доводиться за ними дивитися. Ні, психіатра або нарколога не кликала, не додумалася. Що ви кажете!? Жодної наркоти, з цим у нас суворо. Тільки шампанське. © http://kompas.co.ua
Вона справді дивною була. Вірші читала. Заводила хлопів віршами, уявляєте?
Так, мені здається, що в неї справді могли бути стосунки з моїм чоловіком. Але стверджувати не візьмуся. Нас із ним пов’язували тільки ділові… ділові стосунки… пов’язували нас… ох…
Не треба, лишіть. Вже все гаразд. Хіба можна втриматися від сліз, знаючи, що твій єдиний чоловік… боже, калюжа крові… навіть якщо так, як у нас… ви мені пробачте, мабуть, я говорю зайве, але я все-таки любила чоловіка. Любила його, кота дертого, незважаючи ні на що. Тепер я це зрозуміла. Тільки тепер зрозуміла, коли його не стало! І засуджувати його поведінку я не буду.
Діана — вбивця? А мене ви не записали до підозрюваних? Ну, дякую. Тоді вже всіх підряд пишіть. Монетку киньте: на кого бог пошле… Що за дурниці, вуха в’януть! Не могла вона вбити, хіба що зовсім з глузду з’їхала.
А ви її знайшли? Ну то знайдіть. Самі зрозумієте, що не могла вона. Не пантера вона, хоч і кішка.
Не знаю, хто. Я вже й сама думала-передумала… бандюк який-небудь, певно. Я правду кажу. Було б що приховувати.
Пам’ятаю, а як же. Чоловік і привів її. Звідки взялася? Ні, не знаю. Він щось таке розказував… не пам’ятаю. У вухо влетіло, а з голови полетіло. Як то — не існує? Не може не існувати живої людини. Те, що вона не дух святий, вам багато хто може підтвердити. А ви дізнайтесь! Не полініться. Вам за це гроші платять.
Усі ми від мами походимо. Ви просто знайти її не можете.
А що це за наука така? Та невже? Кожного, кому немає двадцяти? Кожного новонародженого? За очима і за пальчиками? Диви, як цікаво, я й не знала.
Але послухайте: якщо навіть вона у вас не числиться, отже, просто десь в іншому місці прийшла на світ, тільки й того. Приїжджа вона. Закордонна принцеса.
Звідки мені знати, як! Уночі через кордон перескочила. У наш час усе може бути, були б гроші.
А по-вашому, отже, вона безпритульна? Бути того не може! Дівка здорова, доглянута, з прикидом, які мені й не снилися, — сита дівка, домашня. Я вам зізнаюся: спочатку боялася я, а раптом до мене її родичі заявляться — до чого мені клопіт. Блимало навіть, що вона втікачка…
Ну добре, добре, якщо згадаю, то обов’язково повідомлю.
Ой-йой, налякав!
Слухайте, а що, це настільки важливо? Здається, хвалився він… покійний… хай вже буде, скажу. Тільки не проговоріться, що я сказала. Є отут один мерзотник, який дівчат пасе… Записуйте.
Артемцьо, вільний сутенер
І робота паскудна, і я гад, усе так, не заперечую. Тільки насправді я радіоінженер. Диплом маю. Удома тихцем апаратуру майструю. На ту стезю став давно, при оказії, з цікавості: молодий був, неодружений, стурбований вічно. І без грошей. Поки
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Апгрейд для Всесвіту», після закриття браузера.