Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Велике плавання 📚 - Українською

Читати книгу - "Велике плавання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велике плавання" автора Зінаїда Костянтинівна Шишова. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 111
Перейти на сторінку:
він, — а тепер виявляється, що вони до того ж ще й брехуни.

Оскільки я точнісінько так, як оповідала моя мати, розповів про ці події, мене дуже боляче вразила його недовіра.


Розділ III
ЖИТТЯ НА КОРАБЛІ І ПРИГОДА З АДМІРАЛОВОЮ КАРТОЮ

Адмірал так мало зважав на мене, що я не можу міркувати про те, чи виправдую я своє перебування на кораблі. Але як би там не було, я вельми стараюсь.

Я не такий спритний, як Орніччо, котрий легко, мов білка, видирається по щоглі нагору, в сторожову корзину.

Він несе варту на кораблі нарівні з найдосвідченішими матросами, незважаючи на те, що його становище — пажа адмірала — могло б звільнити його від цієї важкої служби.

За час плавання я вже трохи навчився справлятися з парусами, але мене більше ваблять корабельні теслярі, і мушу сказати, що всі чотирнадцять кліток для поросят змайстровані моїми власними руками.

Наше судно, яке мало такий хвацький вигляд у Палосі, тепер майже щоденно потребує якогось полагодження, і мені рідко доводиться байдикувати.

Незважаючи на те, що, як каже адмірал, ми пройшли лише половину дороги, частина снастей на «Санта-Марії» і «Пінті» стала непридатною, а сторожова корзина зовсім розлазиться у нас на очах.

Часто, стоячи на палубі, можна почути, як рипить і тріщить корзина, або побачити босу ногу матроса, що провалився в дірку.

Якщо під час вартування Орніччо не чую веселої пісеньки мого друга, я занепокоєно поглядаю на цю ветху споруду.

Крім сторожової служби на кораблі, Орніччо, як і я, допомагає кухарю на кухні. Але, коли я повинен чистити овочі і мити посуд, Орніччо разом з поваром щоденно сушить собі голову, як би з наших мізерних припасів приготувати найсмачніші страви.

Хоч ми і запаслися птицею і худобою, команда отримує м’ясні страви лише в неділю, а пани чиновники і офіцери поглинають провізію в незліченній кількості. Повар погрожує, що хутко настане день, коли ми на обід одержимо лише шматок сухаря та кухоль води.


Люди з нашого екіпажу майже всі були досвідчені моряки, і кожен з них знав, що таке спокійне і щасливе плавання довго тривати не може.

З них, можливо, лише я один припускав, що доля моряка не така страшна, як співають про це в піснях.

Бачачи іспанців, які з властивою цьому народові грацією сиділи, ходили чи стояли, прихилившись до бортів, і порівнюючи їхню долю з важкою працею селянина або ремісника, я в душі називав їх ледарями. Але спокійне життя було лише перші тижні плавання.

Починаючи з 6 вересня ми потрапили в смугу штилю, паруси наші не напинав вітер, і, хоч почали гребти бічними веслами, флотилія наша дуже повільно просувалась уперед.

Ще важче стало, коли 9 вересня нам трапилася супротивна течія. Матроси на веслах знемагали і працювали, мов каторжники на галерах.

Для всього екіпажу почались важкі дні, і навіть пан наш, адмірал, ходив з заклопотаним обличчям і щогодини спускався вниз і звірявся з картою.

Одначе я жодного разу не бачив, щоб його хоч на мить полишила властива йому ясність духу.

— Я повинен тільки дякувати богові, що сходився супротивний вітер, — якось при мені сказав він синьйору Маріо, — інакше, спостерігаючи, як нас неухильно жене вперед невпинний попутний вітер, наші люди впали б у відчай, уявивши, що їм вже ніколи не пощастить повернутися на батьківщину.

Але, повторюю, частенько і пан ходив тепер з заклопотаним обличчям і раз у раз звірявся з картою. Синьйор Маріо пояснив мені, що набагато більше, ніж труднощі дороги, непокоїть адмірала турбота про екіпаж.

Треба, одначе, віддати належне нашій команді: добрі люди всі останні дні працювали невтомно.

Що ж до мене, я також старався бути якомога кориснішим. Але ось настав день, який і мені, і панові, і Орніччо, і синьйору Маріо приніс багато прикрощів.

Це сталося в понеділок, 10 вересня.

Недарма понеділок вважається важким днем. Повар наш зранку лежав, здоланий приступом лихоманки. Орніччо розмішував страву в казані, а я рубав дрова, коли Хуан Родріго Бермехо, прибігши, закричав, що мене викликає до себе адмірал.

— Тільки зніми фартуха і гарненько вимий руки, Ческо, — сказав він. — Адмірал розгніваний і щойно дорікав своєму секретареві за неохайність.

Я блискавично добіг до капітанської рубки, де месір стояв біля стола.

Що він перебував у лихому настрої, я помітив одразу ж, бо пан міцно стиснув лівою рукою кисть правої, що робить завжди, коли в гніві хоче утримати себе від зайвих слів.

Я зупинився перед ним і простояв мовчки стільки часу, скільки потрібно, щоб тричі прочитати «Ave Maria».

— Що ти накоїв, негідний підмайстре! — раптом гукнув адмірал різким голосом над самим моїм вухом.

Несподівано я з жахом помітив величезну дірку у себе на лікті. Адмірал неодноразово попереджав нас, щоб ми дбайливо ставились до свого одягу. «Я не хочу, — казав він, — щоб моя команда скидалася на португальських голодранців, які в дірявих кишенях привозили перли з Гвінейського побережжя».

Оскільки я мовчав, адмірал загримав ще різкіше:

— То це так ти виконуєш мої розпорядження! — і з такою силою трусонув мене за плече, що голова моя мало не зірвалася з в'язів.

— Я все це виправлю ввечері, месіре, — пробурмотів я, — я тільки-но рубав дрова…

— Увечері? А про що ти думав всі ці тижні плавання? Та й звідкіля ти візьмеш зразок карти? Хіба ти її не спалив, нещасний?! — гримав

1 ... 24 25 26 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велике плавання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велике плавання"