Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин"

661
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кривавий блиск алмазів" автора Володимир Леонідович Кашин. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 60
Перейти на сторінку:
новина?

Жінка мовчала.

— А я вам скажу, — жорстко промовив слідчий. — Ви боялися запитання: «Чому не звернулися до нас, не поцікавилися?» Це ж не чужа була для вас людина. Ви, думаю, не маєте жодного відношення до трагедії Гальчинської. Але чомусь побоялися. Чи, може, я помиляюсь? — додав після паузи Співак.

— Ні, ви не помиляєтесь… Для мене самої це була трагічна новина. Але я нічого не побоялася.

— Від кого ви. дізналися?

— Від сусідів.

— Так чому все-таки не прийшли до нас?

— Не хотіла брати гріх на душу — Людмила Йосипівна уже покінчила земні діла і стояла перед богом. Причому тут ви, — Шумейкова обвела поглядом міліцейський кабінет. — Я знала лише про смерть, що вона померла. А те, що її убили, — Шумейкова знову перехрестилася, — це ви мені зараз сказали.

— Мені здається, особливого відгуку ваша діяльність у Гальчинської не мала, — вкинув капітан. — Покійна так і залишилася грішницею.

— Все в руках божих, — у відповідь на нетактовність капітана зауважила Шумейкова. — І не нам судити її.

Це було сказано так, наче жінка замість вимовленого слова «нам» мала на думці — «вам».

— Гаразд, перейдемо до іншого. — Співак узяв на столі капітана верхній із блокнотів Гальчинської — подивився на його дату. — Вам знайомі такі записники?

— Ні.

— Їх вела Людмила Йосипівна. Тут є неясності, і, можливо, ви зможете допомогти дещо розшифрувати… — Він погортав блокнот. — Ну, наприклад, хто ще був з ініціалом «С»? Це ім'я чи прізвище? Хто у неї був «С»?

— І ніяких цифр, тільки дати. Остання позначка п'ятого вересня, — докинув капітан.

— Вперше чую про якогось «С». — Шумейкова задумалася шепочучи: «С», «С»… — Ні, — і повторила, — не чула такого.

— Деякі записи ми уже розшифрували. Масажистів, наприклад, іще декого. А от «С» і тут ще один такий самий таємничий ініціал «Б» зустрічаються частенько. Поряд тільки цифра 10 у цього «Б».

— О, про «Б» я здогадуюсь, — гірко посміхнулася Ганна Миколаївна. — Це найдешевший її коханець.

Посмішка Шумейкової багато що підказала спостережливому раднику юстиції. Певно, він не помилявся у своїх міркуваннях про характер дружби двох самотніх жінок. Лікар, людина з вищою освітою, Шумейкова ніколи не забувала про багатства Гальчинської, звичайної співачки, про всі ці персні, діаманти, хоч і сама не зізнавалася собі в цьому. Він звернув увагу, що пальці Ганни Миколаївни прикрашали лише тоненький золотий перстеньок з червоним камінцем і обручка, перенесена з правої руки на ліву, певно, після смерті чоловіка. Це його дивувало: адже з усіх медичних фахів найбільш прибутковими були професії дантистів-техніків та гінекологів. Очевидно, Шумейкова належала до тієї рідкісної різновидності гінекологів, які не ведуть приватної практики, з тих чи інших причин не роблять підпільних абортів тощо.

— Теж коханець?! — не витримав капітан.

— Ну, якщо я не помиляюсь, йдеться про Бородія. Цього довелося знати. Людмила Йосипівна прислала його вставити мені новий замок у дверях. Це — столяр з рембуду, алкоголік. Цього вона запрошувала найчастіше і напувала горілкою… Йому вистачало однієї пляшки «Московської», «Російської» або будь-якої, і після цього він, очевидно, ставав ручним. Тому — десять, вартість пляшки, — Шумейкова не стрималася і знову гірко посміхнулася.

— Рембуд Шевченківського району?

— Напевне.

— Що іще ви могли б додати у цій справі? — питав Андрійко, закінчуючи писати протокол.

Шумейкова узялася за берет, розуміючи, що допит закінчився і її зараз відпустять.

— Більше нічого.

— Ну ось, прочитайте і підпишіть, — підсунув жінці капітан заповнені аркушики. — Ось тут.

Жінка відклала берет, узяла з рук капітана ручку і розписалася не читаючи.

— Гаразд, — підсумував Андрійко. — Ми вам дуже вдячні за допомогу.

— Якщо пригадаєте що-небудь цікаве, може, все ж згадаєте, хто цей «С»… Подзвоніть сюди. Це важливо, — вкинув Співак.

— У будь-який час, — сказав капітан. — Ось вам телефон, — і він простягнув жінці папірець.

Коли за жінкою зачинилися двері, Співак задумливо промовив:

— Думаю, Остапе Володимировичу, Шумейкова нам багато допомогла… Тепер ми можемо уточнити алібі підозрюваних. Цей останній телефонний дзвінок і є, певно, рискою між життям і смертю Гальчинської…

— Так, Петре Яковичу, — підтримав його капітан. — І визначено годину, що дуже важливо.

— Значить, допоможемо нашому Чубачу встановити час смерті Гальчинської. Експертиза їхня, — посміхнувся Співак, — не змогла цього зробити, так ми їм допоможемо.

— Петре Яковичу, а чи можна довіряти Шумейковій у всьому? — зауважив капітан — Зокрема, щодо дати її останнього дзвінка. Вона поводиться дещо підозріло як на меле. Намагалася приховати, наприклад, що й до нашої розмови знала про смерть чи й убивство приятельки… Якщо введе нас в оману, це потягне за собою фальшиві алібі.

— Як радять древні, сумнівайся у всьому. Будемо сумніватися, Остапе Володимировичу, але у нас нічого іншого немає… Моя інтуїція підказує, що Шумейкоза сказала правду. Яка їй вигода обдурювати кас із цією датою? І потім, здається, вона істинно побожна і справді сподівалася навернути Гальчинську на шлях праведний. Можливо, тут таки зіграло свою роль і багатство Людмили Йосипівни. Шумейкова прагнула привернути жінку до бога, щоб цінності не потрапили до якихось гріховодників, а на благо церкви і віруючих.

— Треба думати. Розжувати це.

— Думати, Остапе Володимировичу, нам з вами завжди треба. Це правда.

— І ще одне, Петре Яковичу, що мені спало на думку. Хутро, плаття, інші речі Гальчинської ми знайшли у племінниць. А де поділися той перстень з величезним діамантом, діамантові сережка?.. Може, погане шукали?

— Навряд. З вашим досвідом, Остапе Володимировичу!.. Ви не могли нічого пропустити, — зробив комплімент капітанові радник юстиції. — Діаманти, певно, були на убитій, і їх забрав убивця. Власне, заради них він і пішов на злочин. Ось Шумейкова розповіла, що вдома Гальчинська чіпляла на себе свої найкращі прикраси і милувалася ними. На вулиці косити їх боялася. А яка жінка втерпить, щоб не начепити таку красу на себе — хоч

1 ... 24 25 26 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривавий блиск алмазів, Володимир Леонідович Кашин"