Читати книгу - "Без втрат не вийти, Вадим Володарський"

-Мені вже судді на тебе скаржаться!

Вікентій, який лише повернувся до офісу після короткої відпустки, виглядав так, що було зрозуміло: таки відпочив. Хоча й замало…  І на зауваження «шефа», як між собою колеги називали голову адвокатського об’єднання Володимира Жмака, відповів питанням:

-Це хто?

-Голубев. В якого ти по відеозв’язку участь брав.

-А що йому не сподобалося? – здивувався Вікентій. Суддя, очевидно, зустрів Володимира Петровича десь у коридорі, та висловив якесь невдоволення…

-Сказав, що ти поставив комп’ютер так, що за спиною було видно пальми та море. Відволікав учасників процесу, та викликав заздрість! – Зрозумівши, що суддя, а тепер і шеф, жартували, Вікентій вирішив підтримати імітацію серйозного тону.

-А що, краще було б відкладати справу? До того ж, він сам став висловлюватися на цю тему, просто у процесі. А я відповів, що це він іще не знає, з ким я тут…

Вікентій тоді влаштувався із ноутбуком на балконі, сівши так, що, дійсно, за спиною було видно море. Ніка, яка саме збиралася на пляж (закінчивши працювати, він мав приєднатися до неї), почувши цей діалог, пирснула зі сміху, та пішла, щоб не відволікати чоловіка.

Ані їй, ані Володимиру Петровичу, ані, тим більше, судді він не сказав, що вчинив так навмисно. Компанія, яку він представляв, була співвідповідачем по черговому позову чергових «активістів». Справа стосувалася будівництва, яке вони хотіли заборонити, позиваючись заради цього як до забудовника, так і до низки державних органів. Вікентій, у свою чергу, - якщо вже так сталося, що у судовому засіданні він брав участь дистанційно, - хотів продемонструвати позивачам, як впевнено себе почуває. Ще один фірмовий психологічний хід…

-Добити вирішив?

Вікентій, нарешті, посміхнувся:

-А чого вони?

-Що там із моїми..? – змінив тему Жмак, маючи на увазі клієнтів, яким нещодавно порадив до Вікентія звернутися.

-Ну, що… Заяву подали, поліція, звісно ж, нічого не робить. Я, звідти ж, з Туреччини, скаргу по «Електронному суду» закинув. У четвер розгляд… Ваші друзі якраз у Києві мають бути, разом поїдемо.

-Ну, от і добре… А завтра не працюєш?

-Чому ж? До обіду зроблю дещо. А потім … поїдемо… - Наступного дня, у вівторок, в нього був день народження. Тридцять п’ять. Не те, щоб Вікентій радів тому, що став старшим на рік. Але уникнути святкування не дали б ані співробітники, ані друзі. Тому зала у ресторані була вже замовлена, хоча людей очікувалося небагато. Володимир Петрович, звісно, входив у це число. Не усі співробітники отримали запрошення, та, звичайно, невеликих «посиденьок» у офісі було не уникнути.

А зараз, закінчивши розмову, вирішив, що час вже повертатися додому. Вийшов з офісу та став спускатися сходами, радіючи тому, що їхати нікуди не треба.

-Його неможливо ані з ким сплутати, - пояснював замовник. Та показав фотографію. Посередник знав, про кого йде мова. Йому потрібно буде показати об’єкт виконавцям. Та для цього вистачить фотографії з Інтернету.

-Так. Навіть знаю, скільком людям він заважає. – Посередник здивував замовника, хоча, насправді, нічого дивного у цьому не було. Беручись за замовлення, він вирішив зібрати інформацію. – Я вас навіть не питаю, чим саме заважає вам…

-І не треба. Так от. Не має значення спосіб. Але це повинно бути швидко.

-А от квапити не потрібно. Хлопцям треба … усе зробити так, щоб ніхто не зрозумів, звідки ростуть ноги. Чи не так?

-Так-то воно так, але…

-Ну, на хлопців, здається, ще не скаржилися… Вам же непотрібно, щоб вас пов’язали із цим, правда?

Замовник вважав, що шанси на це мінімальні. Аж занадто багато людей ненавиділи того, кого стосувалася розмова. Але перестрахуватися, можливо, й не буде зайвим.

Скоро він пішов, а замовник поїхав на наступну зустріч. Із тими, кому мав доручити цю роботу. Якби не вимога замовника щодо швидкості, він би так не вчинив. Але зараз, дійсно, потрібно було поспішати.

Як дізнатися, де та коли буде адвокат? Дуже просто. На сайті судової влади ввести його прізвище, - та отримати перелік справ, у яких він бере участь. Можливо, й неповний, але цього й непотрібно. Для гарантії те ж саме повторити із загальнодоступним реєстром судових рішень: прізвища звичайних громадян там замінюють на позначення «особа_1» чи «особа_15», у залежності від кількості цих осіб у справі, а от прокурори та адвокати фігурували під власними. Отже, пошук за ключовими словами… А судові рішення – це не лише вироки у справах, це й ухвали, у тому числі про призначення судових засідань. А, якщо судове засідання призначено, то, скоріше за усе, до відповідного суду адвокат має прибути. Отже, зібрати таку інформацію дуже просто. Передати виконавцям, - тим більше. Але замовнику він нічого такого не скаже: нехай той вважає, що це майже якась магія. Вбивча магія.

Ніка світилася радістю, й з першого погляду зрозуміло було, що усе вдалося. Проте, Вікентій спитав:

-Ну, як?

-Все добре, все зробили! Вже заряджається!

-Я ж казав, що усе можна вирішити!