Читати книгу - "Залежна від боса, Julia Rivera"

– Ти зламала систему, Марго. Повернулась до початку гри, яка розпочалась три роки тому.
– То ти мною пишаєшся? 
– Я пишався тобою завжди. 
– Я знаю, – поклавши помаду до косметички, обернулась до чоловіка та з посмішкою глянула йому в очі. – Ти моя сім'я, Свят. Без твоєї допомоги та підтримки мене б тут не було. Ти вніс свої корективи в моє життя, тому я завжди поруч.
– Ох, ти ж моя сестричка, – теплі обійми чоловіка дали мені зрозуміти, що в мене є брат. Нехай не офіційно, нехай не від одних батьків, але він в мене є. 
– Ходімо, а то боюсь, що твоя кохана не дасть мені спокою якщо ми затримаємось на декілька хвилин. 
– Агов, вона ж тобі сподобалась.
– Сподобалась, сподобалась, – сміючись, ми вийшли в зал мого ресторану, де сьогодні збирається вся родина. Свят пішов до своєї коханої, а мій коханий як завжди затримується. На вулиці накрапав дрібний дощ, накинувши пальто, вийшла з приміщення. От і закінчується моя історія... Хоча ні! Вона тільки починається. Проте, починається вона з коханою людиною, новою сім'єю та великими планами на майбутнє. Як і задумувалось, я передала бізнес мамі та зараз не маю жодного відношення до його. Дідусь був шокованим коли дізнався про це, але зрозумівши, що сенсу приїздити не було, він з цим змирився. В тата народився спадкоємець дуже люблячої сім'ї, мій брат. Сестра не витримавши нічних криків майже молодої сім'ї, з'їхала на свою квартиру та намагається жити одна. З мамою ми знайшли спільну мову, проте я не вважаю її своєю сім'єю. Спілкуємося час від часу, але я розумію, що це розмови просто знайомих людей. 
– Не замерзла?
– Та ні, мене кохання гріє, – відповіла Андрію та вкуталась в його обійми. Він ніжно поцілував мене в губи та вдихнув аромат мого волосся. Зараз ми відкинули минуле та живемо теперішнім. Романтичні побачення, емоційні сварки, а потім не менш емоційний секс. Коротко кажучи, ми вчимося сімейного життя. 
– То виходить ти все-таки мене кохаєш? Адже вчора ти говорила, що найгіршим твоїм рішенням було знову повернутися до мене. 
– Не тільки повернутися, а ще й сказати тобі "так".
– Це взагалі не припустимо, Левінська! - так, так, так. Ми розписалися, а сьогодні святкуємо цю подію разом із сім'єю.
– Вже не Левінська!
– Я кохаю тебе.
– А я тебе.

Кінець