Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Вся ця історія Андрія вкрай дивна, але він не схожий на людину, яка буде вигадувати цілі тиради, декілька днів обробляти меня, щоб обікрасти  або вбити. У нього раніше було з десяток можливостей це зробити, і я все ще жива, а мої коштовності, як і раніше в шкатулці. Але мене все-одно дратує його прохання, а ще наказовий тон. Я не хочу прив'язатися до нього, не хочу відчувати радість від його появи. Не хочу знову страждати і розчаровуватися в чоловіках.

- Скажи батькам правду. Обов'язково вигадувати цю брехню про нас з тобою? – кидаю роздратовано і ховаю погляд у чашці з чаєм.

- Ти не знаєш моїх батьків. Та й що я їм скажу? Що втратив все, втріскавшись в аферистку? – зло рикнув він і я здригнулася від ненависті, яка палала в його погляді. Мабут,ь сильно його зачепила ця Аня. - Я принесу свої речі з машини, - вже спокійніше вимовив він, піднімаючись зі стільця.

- Які ще речі? — стрепенулась я, піднімаючи погляд на чоловіка.

- Ти ж не думаєш, що вони повірять в те, що ми живемо разом, якщо тут не буде жодної моєї речі?

Я лише зітхаю у відповідь. Вляпалася. Можна, звичайно, просто не впустити його назад, але по тому як дзенькнула  зв'язка ключів стає зрозуміло, що Андрій підстрахувався на цей випадок.

Чоловік залишається у мене на ніч, аргументуючи це тим, що батьки приїдуть рано вранці. Втаскує в квартиру дві величезні валізи і веде себе немов  удома.

- З ночівлею не залишаться, не хвилюйся. Моя мама віддає перевагу п'ятизірковим готелям, де є СПА і басейн.

- Чудово. І скільки днів це триватиме?

- Сподіваюся, що не довго. Я і сам не в захваті від їхнього візиту, повір, — втомлено каже він, потираючи відрослу щетину.

- Ей, ти що робиш? – викрикую, коли він знімає зі стіни у вітальні рамочки з фотографіями і чіпляє свої. А потім згрібає з полиць мою косметику і книги і розставляє якісь кубки та медалі.

- Готуюся. Ретельно. Вони нічого не повинні запідозрити.

- А що ти їм скажеш потім? Не зійшлися характерами?

- А ти свїм що скажеш? – єхидно запитує він, піднімає валізу і йде в бік спальні.

- Скажу, що ти розбив мені серце, зрадивши з іншого.

Андрій різко зупиняється, повертаючись в мою сторону.

- Твій батько відмінний мужик, ми з ним знайшли спільну мову і я б не хотів, щоб його думка про мене після твоєї заяви змінилася в гіршу сторону. Скажеш, що не ужилися. І я так скажу, — говорить беззаперечним голосом, а потім довго розкладає свій одяг у гардеробній, дістає запасну ковдру, подушку, і йде в вітальню на диван, ніби до цього ми не спали разом, або не бачили один одного голими.

Ми не розмовляємо. Ведемо себе так, немов сімейна  пара, яка перебуває у сварці. Я бачу, що він напружений і повністю пішов у себе. Можливо, хвилюється як пройде зустріч з батьками, або ж все ще не відійшов від новин про Аню. В якийсь момент мені стає шкода його. Адже якщо так подумати, він набагато кращий і романтичніший мого Гліба. Весілля планував, кинув все в своєму місті і рвонув до коханої дівчини. Квартиру на неї  переписав.

Я глянула на екран телефону. Година ночі, а я все ще думаю про чоловіка за стіною. Згадую його вмілі руки і ласки. І розумію, що хочу знову відчути це. Внизу живота розгорається вогонь, а дихання частішає. Я насилу стримуюся від того, щоб не кинутися до Андрія, стягаючи з нього одяг.

Я кручуся з боку в бік, намагаючись думати про що завгодно, тільки не про чоловіка і вже точно не про секс з ним. Але кожен раз коли тканину трусиків треться о чутливу шкіру, це стає робити все важче і важче.

І я не витримую. Запускаю руку в трусики і торкаюся себе. Ось тільки це зовсім не те. Незрівнянно з тим, що я б могла отримати від Андрія.

Другою рукою я стискаю груди і закриваю очі, уявляючи, як він нависає наді мною, розсовує ноги і...

- Слухай, у тебе немає таблетки від головного болю? - Двері в мою кімнату відкриваються так різко і несподівано, що я вскрикую від страху. Спалахує світло і наші з Андрієм погляди зустрічаються. Його — втомлений, і мій — божевільний.

— Вибач, я щось не подумав, що ти вже заснула. Так що там, є таблетки?

— А? Немає. Я не люблю приймати ліки. Тільки від горла є.

— Від горла мені точно не допоможе.

— Іди сюди, промасажую тобі скроні, повинно допомогти. Мене мама вчила, — пропоную несподівано дня себе і  здвигаюся убік, звільняючи місце для Андрія.

Він зволікає всього хвилину, а потім стягує через голову футболку і лягає поруч.

— Можна було не роздягатися. Я ж не масаж спини тобі буду робити.

— Ну, пробач, тепер тобі доведеться витріщатися на кубики мого преса, — посміхається він і закриває очі, коли мої пальці торкаються до його скронь.