Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Я допоможу.

Закидає футболку на плече та хапається за низ її білої сорочки. Смикає в різні боки, остаточно вириваючи останні ґудзики.

Повільно спускає тканину худенькими плечима. Опускає погляд на груди.

Соня швидко дихає і це дико збуджує. Він відчуває її страх. Він відчутний. До нього можна доторкнутися і відчути контур. Її страх — найпотужніший афродизіак. А ще, Аріс чудово знає, що ховається під пеленою цього страху. Там причаїлося бажання. Про це говорять її блакитні очі та відкриті губи.

Потрібно просто зламати її мозок, тоді вона перестане контролювати себе та впустить справжні почуття.

Сорочка летить на підлогу, залишаючи Соню в бюстгальтері та коротких шортах.

Аріс до тремтіння в пальцях, хоче схопити її за потилицю і притягнути до себе. До губ.

Притиснутися до її губи гірким поцілунком.

Натомість він стягує зі свого плеча футболку та акуратно вдягає її на Соню. Його футболка на дівчині виглядає як сукня.

Так навіть краще. Не видно цих безглуздих шортів.

— У мене нічого серйозного не було з нею! — витягає світлі пасма з горловини та відкидає їх назад, вдивляючись у гарне обличчя. — Ця хвора все вигадала, щоб підставити мене. Карина подруга Насті. У них в голові одна вавка на двох! Я гадки не маю, навіщо вона тут. І тим більше я не збираюся з нею бачитися.

— Навіщо ти це мені все кажеш? — шепоче.

— Тому, що ти мені не байдужа, — обіймає її обличчя долонями. — І не хочу, щоб ти собі щось надумала.

— Але… ти… — замовкає. — Ти мені байдужий, зрозумій!

— Це поки. Це тимчасово, крихітко! — притягує її до себе та притискається губами до чола. — А зараз ми поїмо, і я відвезу тебе додому.