Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"

— Сегодня люди, которые тут с оружием, мне объяснили, что они от донецкого областного народного ополчения. Это они захватывали наш горсиполком. Они сказали, что они против той власти, которая в Киеве. Сегодня они ведут переговоры с ними. Я хочу, чтобы вы знали, что это не какие-то люди, приезжие с Западной Украины, как вы переживаете. Сегодня это наши донбасские ребята. Пусть они разговаривают, пусть они добиваются, я не хочу в нашем городе войны. И они мне сказали, что сегодня мы — единственный город, где они уважают городского голову и будут делать все мирным способом. Давайте не провоцировать их, я вас очень прошу!

Найтрагічніша доля спіткала Володимира Рибака. Депутата міської ради міста Горлівки, який організовував патріотичні мітинги, не боявся та чинив відкритий спротив наступу «руського миру» на Донбасі, було викрадено за наказом ватажка горлівських бойовиків Ігора Безлера, відомого під прізвиськом «Бес». У перехопленій і опублікованій згодом СБУ телефонній розмові Безлера зі своїм підлеглим бойовиком «Альфом» він дає чітку команду викрасти й «відпресувати» Володимира Рибака:

— Альф, слушай меня внимательно: зайди внутрь гор­исполкома. Там «бурагозит» Рыбак. Там люди его пытаются сдерживать. Отпрессуйте его немного, посадите в свою машину и вывезите куда-нибудь подальше. А потом тормозните и скажите, куда мне подъехать. Когда будете паковать, руки связать, увязать так, чтобы ни глаза, ничего не видел.

Потім Володимира Рибака перевезли у підвали слов’янського СБУ.

Фрідон Векуа, мешканець Слов’янська:

— Во-первых, это центр города, во-вторых, здесь удобная позиция, чтобы разместить для командира боевиков Гиркина своих помощников. С правой стороны находилось кафе «Иллюзия», где жили как раз его россияне, которые приехали, его охрана была под боком. Но в то же время они перекрыли дорогу, весь квартал. На тот момент, когда они были здесь, жильцов было немного. Тут были бабули, дедули, которые не могли выехать, человек 5–10. Целый квартал был пустой под ними. И он был для них удобен стратегически: пока до этого места атакующие добрались бы с любой окраины, то захватчики СБУ и всего квартала смогли бы принять какие-то меры. То есть дислокация была следующая: Гиркин — в СБУ, в городском исполкоме разместился Пономарев, а в горотделе милиции разместился «Абвер» (бойовик Сергій Здрилюк).

Фрідон Векуа раніше працював оперативником у міліції, залишався в місті весь час окупації його бойовиками, надавав про них інформацію українським спецслужбам. Тепер він згадує про кінець квітня 2014-го як про найстрашніші часи.

Фрідон Векуа, мешканець Слов’янська:

— Я очень много книг читал про 1930-е годы, про репрессии, про насильственные переселения народов СССР. Кто-то написал такое изречение: «Запах смерти в воздухе висит». И вот действительно тогда запахло смертью в воздухе. Когда я шел по улице и видел незнакомого человека, подходя к нему, анализировал  — на каком языке с ним говорить, образно говоря? Как с ним говорить? Он за Украину или нет? Он подосланный или нет? Он напишет на тебя донос или нет? Идентификация «свой — чужой» стала такой очень тяжелой. Непонятной. И столько доносов было написано, и столько людей тех, которых тягали в застенки СБУ и милиции, в основном это были проукраинские люди или просто при деньгах. С них снимали деньги, но это в то же время было оправданием для типа, мы мочим «укропов».

Понівечене тортурами тіло Володимира Рибака разом із тілом студента-майданівця Юрія Поправки, який необачно приїхав у захоплене бойовиками місто, знайшли 19 квітня в річці Казенний Торець під Слов’янськом. Ось як на прес-конференції у Києві про це 22 квітня 2014 року розповів Сергій Редька, нині полковник міліції у відставці, а у квітні 2014-го — перший заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України:

— Те телесные повреждения, которые зафиксированы судмедэкспертом, это тяжёлые комбинированные травмы всего тела, причём со следами пыток. Это ожоги на лице, вплоть до того, что даже кожа и щека пропалены внутрь, это колото-резанные раны по всему телу, в том числе и на лице, и на конечностях. Это вспоротые животы, извините за такое слово. Тела полностью без одежды, и на телах были прикреплены вещевые мешки наполненные песком. Это было сделано для того, чтобы как можно дольше трупы не всплывали, и невозможно было опознать.

У перехопленій і опублікованій згодом СБУ телефонній розмові саме Гіркін дає команду Пономарьову вивезти та приховати понівечене тіло Рибака:

— Слава, ты, пожалуйста, реши вопрос со «жмуром», чтобы его побыстрее от нас уволокли? Чего он тут лежит, воняет?

— С трупом? Да, я сейчас заканчиваю с журналистами и занимаюсь. Там пацаны ещё кое-кого поймали и отвезут к вам сейчас на подвал. И я сейчас быстренько поеду, решу вопрос с захоронением.

Патріоти Володимир Рибак, Юрій Дяковський і Юрій Поправко стали першими цивільними громадянами України, яких суто за їхню громадянську позицію вбили терористи Гіркіна, безжальні посланці потворного «руського міра».

• Зведення новин

Одна людина загинула внаслідок штурму військової частини № 3057 у Маріуполі.

Про це повідомив «Сайт міста Маріуполя» з посиланням на правоохоронців. Згідно з інформацією, загиблий був зі сторони людей, що штурмували військову частину. Водночас поранено 12 осіб.

У районі військової частини знеструмлені всі будинки. Рух транспорту пере­критий.

• Президент РФ Володимир Путін вперше публічно визнав, що «зелені чоловічки» в Криму — це російські військові. Про це він сказав під час прямої лінії. Так, йому було поставлено питання, хто ж були насправді «зелені чоловічки».

«У розмовах з іноземними колегами я і не приховував, що наше завдання полягало у тому, щоб забезпечити вільне волевиявлення кримчан. Тому ми повинні були вжити необхідних заходів, щоб події не розвивалися так, як вони сьогодні розвиваються в південно-східній частині України», — сказав Путін.

За його ловами, російські військові повинні були захистити населення Криму. «Щоб не було танків, щоб не було бойових підрозділів націоналістів і людей з крайніми поглядами і добре озброєних автоматичною зброєю», — заявив він.

Путін вперше публічно визнав, що в Криму знаходилися російські військові. «Тому за спиною сил самооборони Криму звичайно стали наші військовослужбовці. Вони діяли дуже коректно, але рішуче і професійно», — заявив Путін.

Господар Кремля запевнив, що «по-іншому провести референдум відкрито, чесно, гідно і допомогти людям висловити свою думку було неможливо».

• 17 квітня біля Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка мітинг на підтримку єдиної України зібрав близько тисячі осіб.

Про це передає CXID.info.До навчального корпусу університету прийшли не тільки студенти вузів