Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 96
Перейти на сторінку:

— Там камери були, — пояснює Настя. — Я його автівку розбила…

Заплющую очі, тільки щоб її хоча б не бачити. У голові просто порожнеча. За що мені така кара? Чим я накосячила?

— Скільки? — запитую.

— Що? — здивовано пищить сестра.

— Скільки ти йому винна?

Вона називає суму, а я тихо офігіваю. Відчуття, що Настя там не авто, а автопарк зламала.

— Він рахунки показував, — вона обхоплює себе руками за плечі. — Сказав, що якби не дитина, то я мала б брати кредит. А ще ти й тато.

Прикинувши, зрозуміла, що мені на Зимнєва років зо два без їжі й води доведеться працювати, щоб покрити цю суму. Угу, і як у якомусь романі — навіть запропонувати багатієві нічого, щоб мені таку суму відразу дали. І взагалі, треба б Настю саму залишити. Але, блін, сьогодні мені її Костя трохи спину не зламав, а завтра зламає. І що далі? Як жити?

Я лежу на ліжку, намагаючись опанувати себе. Хочеться накинутися на Настю й витрясти всі дурощі з неї. У голові не вкладається, що таке могло статися в нашій сім’ї.

Ні, я всього чекала. Гаразд, нехай молодша сестра залетіла, це пів біди, але зламати чужу автівку, причому ще й батькові дитини, і віддавати йому дитячі гроші — це десь за гранню добра і зла.

У голові не вкладається, що це моя сім’я. 

Точніше, від Насті я всього очікувала, але такого песця точно ні! Що тепер робити?

Якщо він і справді син керівника поліції, то тим паче потрібно спробувати домогтися правди.

— Сонь, — кличе Настя.

— Насте, просто йди, — кажу їй. — Ось реально не до тебе зараз.

Сестра дуже обережно зачиняє за собою двері.

Я ще якийсь час просто лежу, намагаючись заспокоїтися й розслабитися, але в підсумку вдається лише підвестися з ліжка.

Гаразд, завтра подумаю, що робити, а поки доведеться займатися своїми справами.

Сяк-так доповзаю до ванної. Ось завжди думала, що хороші думки приходять тоді, коли стоїш під струменями води. Як варіант, якщо цей Костик продовжить наїжджати, то можна сміливо викликати поліцію, а якщо він почне качати права, то можна йти до кінця. Не думаю, що в поліції прямо всі бояться його татуся.

І взагалі, він міг просто запудрити мізки Насті, і вона повірила. Це ж моя сестра. Я її в дитинстві на жуйку розводила. Казала, що якщо вона її буде жувати, то в неї попа злипнеться. І вона боялася. Досі її не жує. А рівень її довіри іншим і так зрозумілий — залетіла у вісімнадцять.

Я виходжу з душу й ледве доходжу до кімнати. Спина палає. Що з нею таке — без поняття.

Перевіряю телефон на зарядці. Пропущений із невідомого номера.

Нервово ковтаю. А раптом це Костя Настин?

Кілька разів зітхаю. Якщо це він… То я йому зараз усе висловлю.

Набираю номер, прислухаючись до довгих гудків.

— Ало, ви мені телефонували, — кажу впевнено.

— Софіє? — чується хрипкий голос Зимнєва з динаміка.

На мене накочує хвиля полегшення й заспокоєння.

— Так, Вадиме Сергійовичу, — відповідаю, а на губах розквітає дурна усмішка.

— Завтра автомобіль не зможе за вами заїхати. Вам доведеться добиратися самостійно.

Усмішка сходить. Я знову уявляю цього Костю, який вдавлює мене в стіну в парадній.

— Софіє? — чується голос Зимнєва. — Все гаразд?

— Так, — як у тумані відповідаю я. — Добре, доїду до роботи. Вам взагалі необов’язково мене підвозити.

— Це всього лише на тиждень, — відповідає Зимнєв. — Доброї ночі.

— Доброї, — відповідаю я.

Від розмови з ним навіть спина менше болить.

 

1 ... 24 25 26 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"